Коли гроші замість тракторів ідуть на субсидування каністр у гаражах а кредитування виробника блокується держава власноруч вбиває товаровиробника.
Станом на 30 квітня 2026 року темпи посіву значно нижче порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Якщо станом на кінець квітня 2025 року аграрії вже засіяли понад 3,5 мільйона гектарів ярих культур то цьогорічний показник ледь досяг 2,2 мільйона гектарів що означає відставання на 33% від минулорічного графіка.
Причина цього падіння «допомога Уряду» в першу чергу Соболєва та Свириденко.
Запроваджений ними паливний кешбек для населення спровокував додаткове підвищення цін на пальне. Мільйони літрів дизеля сьогодні стоять у приватних каністрах про запас куплені на бюджетні подачки замість щоб працювати на благо всіх.
Математика цього абсурду така що 3 мільярди гривень розпилені на ці соціальні виплати могли б забезпечити пальним сівбу 1,5 мільйона гектарів. Ці площі сьогодні фактично втрачені для виробництва бо фермер не зміг конкурувати за золоте пальне із приватним сектором який за державні гроші створив штучний дефіцит.
Бюджетні витрати зовсім не контролюються. Де кілька не свого розуму чиновників можуть прийняти рішення перенаправити мільярди гривень на неефективні програми.
Крім дорогого дизеля аграрії опинилися у фінансовій ізоляції.
Програма пільгового кредитування 5-7-9% фактично зупинилася для малого бізнесу через що обсяг виданих агрокредитів у квітні 2026 року впав на 40% порівняно з квітнем 2025 року.
На фоні ціни аміачної селітри яка злетіла до 31 500 гривень за тонну проти минулорічних 25 000 гривень господарства масово відмовляються від підживлення.
Брак добрив призведе до падіння врожайності на 15-20% що сумарно з недосівом площ дасть падіння аграрної частки ВВП країни на 10-12%.
Замість продовольчої пшениці ми отримаємо фураж що автоматично закладає дефіцит якісного борошна всередині країни та стрибок цін на хліб уже до осені.
Оперативні дані на кінець квітня 2026 року підтверджують що сівба кукурудзи яка є головним джерелом валютної виручки просідає на 20% від плану через дорогу логістику та нерентабельність.
Брак механізаторів та водіїв став критичним фактором адже техніка в господарствах працює лише в одну зміну замість двох що затягує терміни робіт і збільшує ризики втрати врожаю.
У прифронтових Харківській та Сумській областях ситуація катастрофічна бо через постійні обстріли енергетики та логістичних вузлів частина полів які планували засіяти після розмінування так і залишилися недоступними.
Цифра у 21 мільйон гектарів зараз є фікцією а не реальним прогнозом.
Скоріш за все реальний показник по завершенню весни зупиниться на позначці 17,5–19 мільйона гектарів. Це пряма втрата експортного потенціалу України на суму понад 3-4 мільярди доларів.
Вони випрошують кошти у західних партнерів, а самі роблять все щоб вбивати бізнес в середині держави не гірше агресора.
Коли гроші замість тракторів ідуть на субсидування каністр у гаражах а кредитування виробника блокується держава власноруч вбиває товаровиробника.
Дурість Соболєва та Свириденко сьогодні це особистий рахунок кишень кожного українця які сплатять у супермаркеті вже в осені на 15-20% більше за продукти.
