Нещодавній візит Путіна до Монголії (країни, яка ратифікувала Римський статут) є показовим щодо домінування економічної складової для частини країн. У цьому контексті хочу нагадати не дуже приємну для нас, але корисну публікацію в Bloomberg, якраз щодо прямих чи опосередкованих країн-союзників Росії, які, з одного боку, засуджують війну, а з іншого - продовжують економічну співпрацю з РФ, підживлюючи таким чином російську економіку. Як привід для висновків Заходу щодо того, до чого призводить довга війна, розтягнута у часі, та того, як Росія обходить санкції.
Китай-РФ. Росія купує електроніку, промислове обладнання та автомобілі, водночас продаючи своєму азіатському сусідові нафту та газ. Двостороння торгівля досягла рекордних 240 мільярдів доларів у 2023 році. Пекіну також подобається мати поруч ще одну могутню авторитарну державу, коли він прагне змінити міжнародний порядок. Росія та Китай все більше координують свої позиції в Раді Безпеки ООН, де обидва мають право вето, і виступають проти США. Військове співробітництво поглиблюється, і Росія продала Китаю деякі з найсучасніших систем озброєнь. Перемога Росії в Україні послабить вплив США, оскільки Китай обдумує свої амбіції щодо Тайваню, який він вважає своїм.
Саудівська Аравія-РФ. Росія допомагає формувати світовий ринок нафти та максимізувати важливі доходи для Кремля через альянс країн-виробників нафти ОПЕК+, у якому ці дві країни домінують.
Туреччина-РФ. Путін жонглює геополітичним суперництвом із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом у таких місцях, як Сирія, Лівія та Кавказький регіон, одночасно сприяючи торгівлі на третій за величиною експортний ринок минулого року. Туреччина також стала ключовим центром непрямого імпорту санкційних товарів, яких прагне Росія, і допомогою для Путіна зберегти глобальні зв’язки його країни. Будучи на боці України у війні, Ердоган відмовився приєднатися до санкцій проти Росії, яка є основним постачальником газу до Туреччини та будує свою першу атомну електростанцію. Індустрія туризму та сільського господарства Туреччини значною мірою залежить від російського ринку. Ердоган позиціонував себе як самопроголошеного посередника між Україною та Росією, допомагаючи укладати угоди щодо поставок зерна та обміну полоненими.
Іран-РФ. Росія звернулася до Ірану за безпілотниками, для війни проти України, і будує торговельний шлях з Тегераном, який з’єднується з Індією, що може допомогти послабити вплив міжнародних санкцій. Російські та іранські офіційні особи обговорили посилення фінансової та банківської співпраці для послаблення санкційного тиску, оскільки Москва вчиться на досвіді Тегерана десятиліттям ізоляціі. Іран, у свою чергу, шукає у Росії зброю, включаючи системи протиповітряної оборони та винищувачі для заміни застарілого обладнання. Іран також покладалася на Москву у будівництві АЕС у Бушері.
Індія-РФ. Індія, третій за величиною споживач сирої нафти у світі, була основним покупцем російської нафти за зниженими цінами після вторгнення в Україну, але посилення санкцій США, спрямованих на перекриття потоку нафтодоларів у скарбницю Кремля, тепер починає діяти. Відносини з Індією надають Росії легітимності, оскільки вона впливає на так званий Глобальний південь.
Бразилія-РФ. Росія отримує дипломатичні вигоди від зв’язків із найбільшою економікою Латинської Америки та відносного лідерства, яке вона має в регіоні. Бразилія разом з Росією є одним із засновників групи країн БРІКС. Президент Бразилії Лула да Сілва наразі намагався позиціонувати свою країну як нейтральну державу, яка може підтримувати зв’язки як з Росією, так і з Україною, і неодноразово відхиляв заклики надіслати зброю Києву, стверджуючи, що стратегія США та Європейського Союзу підриває перспективу вирішення шляхом переговорів. На торговому фронті Бразилія імпортує російські добрива, а також дизельне паливо та нафтопродукти.
Угорщина-РФ. Уряд прем’єр-міністра Віктора Орбана підтримує тісні зв’язки з Путіним, у жовтні минулого року угорський лідер зустрівся зі своїм російським колегою в Пекіні. Це дало Путіну союзника в ЄС, який різним чином затримував фінансову допомогу Україні, погрожував зірвати переговори про членство Києва з блоком і навіть більше ніж на рік відкладав вступ Швеції до НАТО. Угорщина є однією з небагатьох країн ЄС, які все ще отримують російський газ, і російська атомна корпорація «Росатом» зберігає провідну роль у розширенні своєї єдиної атомної електростанції. Тим часом Орбан, якого маркують «неліберальною демократією», отримує підтримку для своєї ідеологічної альтернативи міжнародному порядку під проводом США.
Південна Африка-РФ. Президент Південної Африки Сиріл Рамафоса відмовився засудити Путіна за війну або підтримати резолюції ООН, які засуджують Москву за вторгнення. Обидві країни є членами БРІКС, а форуми надали можливість їхнім лідерам регулярно спілкуватися. Хоча торгівля між Росією та Південною Африкою незначна, вони мають давні зв’язки ще з часів Радянського Союзу. Росія також намагається утримувати вплив на Африку через надання допомоги у сфері безпеки, постачання зброї та зерна. У свою чергу, Росія хоче отримати доступ до ринків і нових союзників, які зможуть пом'якшити вплив санкцій і розширити свій військовий вплив за рахунок західних держав.
Північна Корея-РФ. США, Південна Корея та інші стверджують, що Північна Корея надсилає величезну кількість артилерійських снарядів, а також балістичних ракет малої дальності, здатних нести ядерну зброю. Натомість Росію звинувачують у постачанні Пхеньяну продовольства, сировини та деталей, які використовуються у виробництві зброї. Росія також наклала вето на резолюцію Ради Безпеки ООН щодо розширення групи експертів, яка звітує про розробки ядерного арсеналу Північної Кореї.
