Припускаю, що єдина причина подібних атак - робота з власною аудиторією. На хід військових дій вони не впливають, населення після 24го вже не налякати, тільки ще більше обізлити. А от всередині росії наростало невдоволення відсутністю "судного дня" за кримський міст. І саме зараз у них несеться хоровод щасливих смайлів, радості від "ефективності" власної армії. Це ж треба! Влучили в парк! В машини! Ворог страждає! Ось вам за міст! Ось вам за Лиман! Моніторинг російських соцмедіа саме зараз показує неабияке піднесення, в порівнянні з останніми трьома тижнями "озадачєності".
З одного боку, це очевидна девіація цілої нації, глибка психічна хвороба, сублімація власних невдач в сторону приниження інших. Вони не можуть перемогти на полі бою, зато можуть цілити цівільне населення. От ж же герої, нащадки суворова і хто там у них ще був.
З іншого боку, це явне свідчення концентрації режиму путіна на внутрішній ситуації, на необхідності тримати порядок денний під контролем і постійно вкидати шматок гнилого м'яса своїм 140 мільйонам гієн. Не так важлива перемога, як те, щоб населення вважало це перемогою.
І для нас це хороший знак - не треба боятися. Попереду ще багато болю, багато сирен і тривог (на які обов'язково треба реагувати). Але попереду і наша перемога.
Треба вірити в Збройні Сили України і працювати на свою країну!
Артем Біденко