Міндічгейт підняв цілий спектр питань щодо причетності НБУ до сумнівних фінансових оборудок.
Тут або злочинна халатність і бездіяльність, або сприянння.
Детективи НАБУ мають дати свою кваліфікацію, а ми поки порозмірковуємо.
НБУ "бачить" кожну копійку в Системі електронних платежів комерційних банків.
Причому так ретельно визначає різноманітні обмеження, що дуже часто блокуються транзакції звичайних волонтерів чи військових, які збирають кошти на нагальні потреби.
Страждають і дрібні підприємці.
НБУ встановлює обмеження і щодо кількості транзакцій, і стосовно ліміту сум "без підтвердження".
Ви не можете просто так розмістити у банку депозит на мільйон гривень без надання документів, які підтверджують походження коштів.
Тоді питання: як група "шугаменів" могла проводити через банки свої корупційні оборудки та ще й отримувати в банках готівку "центнерами"?
Хто в НБУ відповідає за інтегрований банківський нагляд, інспектування та фінансовий моніторинг?
Заступник Голови НБУ Дмитро Олійник.
І як він діяв на блокування чи упередження схем "Міндіча"? Виходить, що ніяк.
Звісно, НБУ не може підміняти собою правоохоронні структукри.
Але виявляти і блокувати підозрілі транзакції мають банки, які в частині фінансового моніторингу та нагляду входять в зону відповідальності Національного банку.
Нас колись переконали, що "банки-пральні" та "банки-помийки" внаслідок банкопаду, вичищені з ринку.
То виходить зараз у таких банків "ренесанс"?
Оборудки через Енергоатом у 100 млн дол, проходили через відповідні банки, за якими "наглядає" НБУ.
То чому не прозвучало "стоп-слово" з боку очільників регулятора?
Тобто, міндіч-схематоз не міг відбутись без участі банків, які мали б ретельно аналізувати "великі транзакції" на предмет ділової доцільності.
Де звіти про підозрілі транзакції (STR) від банків щодо фігурантів "схеми Міндіча"?
Виходить, фінансовий моніторинг у нас на "ручнику"?
Це сфера відповідальності не тільки Дмитра Олійника, але й Голови НБУ Андрія Пишного, який зараз більше опікується не якісним фінансовим моніторингом, а введенням "шагів" замість копійок.
До речі, треба ретельно перевірити маркування на чорній готівці, яка була вилучена НАБУ.
Кошти для корупційних «бек-офісів» видавалися через каси націоналізованого банку!
Куди дивився фінансовий моніторинг?
Крім того, з самим Олійником ще повязують "дубайський слід" - придбання елітної нерухомості в Дубаях його колишньою дружиною (чи були у неї джерела офіційних доходів для цього?).
Коли за плечима такі скандали, чиновники стають "лагідними".
Але і відповідальність Пишного за такий стан речей у системі фінансового моніторингу ніхто не відміняв.
Тут ще й схему з депозитними сертифікатами НБУ на 200 млрд грн, детективам НАБУ непогано було б розкрити.
Ця історія з "міндічгейтом" вже попала на шпальти західної преси.
Зокрема і у частині ролі НБУ.
На жаль очільники Нацбанку проігнорували офіційний запит авторки статті з цього приводу – відомої журналістки Елісон Мутлер (працювала на AP, Радіо Свобода).
А така страусина позиція на Заході завжди сприймається як непряме визнання провини.
А це загрожує втратою довіри західних партнерів.
Такий скандал може ударити по найболючішому – фінансовій допомозі з боку Заходу.
Якщо МВФ та ЄС побачать, що керівництво НБУ не вживає належних заходів для боротьби з відмиванням грошей, це стане аргументом для скорочення фінансування Україні.
Скільки “шагів” відділяє Пишного від “міндічгейту”?
