Днями в Daily Telegraph вийшла спільна стаття міністрів закордонних справ Великобританіі та Франції – Девіда Кемерона та Стефана Сежурне.
Стаття сильна, в ній вказується позиція та спільні зусилля двох ядерних країн. Є згадка вміння вирішувати колоніальні спори та важливість єднання на прикладі минулого досвіду (Антанти Кордіалє), власне це і стало приводом для тексту. Як і є заклик важливості перемоги України, бо "у разі виграшу Росії програємо ми всі".
Проте. На мою субʼєктивну точку зору, у статті є трохи декларативності як для сьогоднішніх реалій, хоч і правильноі. Її мета – заклик до пошуків політичного рішення. У тому числі, в США (стаття вийшла напередодні особистої зустрічі Кемерона зі спікером Палати представників Майком Джонсоном, яка відбудеться цього тижня). Тоді як зараз час уже діяти, а не просто приймати політичні рішення.
У тих же США один із республіканців Майкл Маккол днями зробив приголомшливу заяву, про те, що "частина республіканців заразилася російською пропагандою". І це не просто слова.
В The Washington Post (з посиланням на
масив внутрішніх документів Кремля, отриманих європейською розвідкою та вивчених WP) вийшла велика стаття-дослідження про пропагандистські зусилля, ресурси та конкретні компанії Росії, тоді як виникла пауза у наданні нової допомоги Україні. Там констатується, що "Росія нарощує пропагандистські операції в рамках другого фронту, який, за словами нинішніх і колишніх високопосадовців, став для Москви майже таким же важливим, як і військовий".
І далі: "У січні 2023 року Кремль всерйоз зайнявся підривом американської підтримки України. Сергій Кирієнко, перший заступник глави адміністрації Кремля, викликав команду політтехнологів, які вже працювали над кампаніями з ослаблення підтримки Києва в Європі, включаючи керівника московської PR-компанії Social Design Agency Іллю Гамбашидзе, та попросив їх розширити свої зусилля. На стратегів працюють десятки співробітників "ферм тролів" та перекладачів. Їм поставлено завдання культивувати середовище, в якому "американці не готові жертвувати своїм благополуччям заради конфлікту в Україні", а також представляти дедалі тісніші відносини Росії з Китаєм як нову загрозу, "створену власною діяльністю США".
Цей Гамбашидзе відомий дезінформаційними та фейковими компаніями під назвою "Двійник" (створення фейкових ресурсів, які маскуються під справжні європейські ЗМІ); минулого місяця, як нагадує видання, США запровадили проти нього санкції. Проте технологія розгалужених передруків та перепосилань на маніпулятивні тексти (навіть якщо потім зникає першоджерело) уже активно задіяна.
Але російська пропаганда – це ціла окрема тема. В даному ж разі (те, з чого я почала) мова йде про формування чіткої позиції Заходу не просто щодо чергового етапу війни (у контексті електоральних викликів), а й довгострокового бачення та перспективи. Але хотілося б, щоб це визначення формувалось швидше, і переходило на рівень дій.
Згодна з тими західними експертами (зокрема, Францом-Стефаном Гаді, співробітником Міжнародного інституту стратегічних досліджень), які вважають, що зараз війна вступила у "перехідну фазу". З одного боку, Росія готується до нового наступу в Україні, а з іншого – активно спрямовує пропагандистські ресурси на компанії скорочення та підриву допомоги Україні.
Тому коли я вказала на "декларативність", то мала на увазі важливість розуміння поточного моменту та того, як важливо діяти своєчасно. Це не стосується Великобританіі та Німеччини. Але якщо ми говоримо загалом про Захід, то бачимо, що є ряд ліній протиріч або відсутності єдиної позиції, які активно та агресивно використовує РФ.
