Одне з найбільших родовищ літію в Україні - "Добра", передано консорціуму компаній, а реально - другу президента США Дональда Трампа Рональду Лаудеру.
Це син засновників відомої компанії з виробництва косметики: Есті Лаудер та Джозефа Лаудера.
Також - президент Світового єврейського конгресу.
До речі, саме він запропонував Трампу "придбати" Гренландію.
Передача українських родовищ цінних мінералів без Національної стратегії кластерного розвитку і програми їх внутрішньої переробки - це, мабуть, буде єдине "досягнення" Уряду Свириденко.
Взагалі, наш Уряд більше опікується діяльністю "інвестиційного сировинного фонду" з США, аніж, наприклад, створенням децентралізованої комунальної енергетики, перекладаючи це завдання на плечі місцевих громад.
Сам же Уряд, займається, наразі, масштабними та нагальними для України, "смачними для чиновників", проектами - видобутку титану та літію.
Тут треба зробити декілька важливих акцентів:
1. Видобуток цінної мінеральної сировини не повязується Урядом із концепцією створення в Україні високотехнологічних кластерів на базі переробки нашої сировини.
Національної програми кластерного промислового розвитку як не було, так і немає.
Тобто не буде у нас ніякого титанового кластеру з виробництвом хоча б напівфабрикатів як раніше.
Скоріше за все, Запорізький титано-магнієвий комбінат поріжуть на лом, як колись ЗАЛК.
Не буде і літієвого кластеру з виробництвом акумуляторів на відповідному запорізькому заводі, не буде і виробництва електромобілів спільно із провідними світовими компаніями на базі інженерного потенціалу таких українських міст як Запоріжжя, Дніпро, Кременчук, Кривий Ріг.
2. Інвестиції в безпосередньо видобуток сировини (якщо це не є початком довгих доместікованих, тобто місцевих, ланцюгів переробки), не принесуть Україні ані значних капітальних вкладень, ані нових робочих місць чи зростання ВВП і бюджетних надходжень.
Весь профіт буде переноситись по ланцюгах переробки, тобто в місця виробництва складной продукції за кордоном.
3. Розробка родовищ сировини, яку ми поки не можемо переробляти (літій, титан) взагалі не є актуальною для нас під час війни.
Вона стане актуальною, лише ПІСЛЯ війни, коли ми, можливо, станемо сильними і суверенними.
І зможемо, відповідно, залучати складні інвестиції в проекти переробки, а не лише у видобуток сировини.
А не станемо сильними і суверенними, хай ці родовища дочекаються наступних поколінь - екологія буде чистішою і місцеві мешканці біля родовищ будуть менше хворіти і довше жити.
Адже видобуток літію - це не тільки надмірне споживання водних ресурсів, але й забруднення грунтових вод та підвищення природнього радіаційного фону.
Одна справа - нести такі ризики заради розбудови потужних промислових кластерів, кожен з яких зможе генерувати до 10 млрд дол валового продукту, створювати по 10-20 тис нових робочих місць і перераховувати в державний бюджет по 2-3 млрд дол податків щорічно.
Адже в такому випадку в країні будуть і кошти для захисту екології, і для медичної профілактики захворювань серед місцевого населення.
І інша справа - нести такі ризики заради інтересів новітньої "ост-індської компанії" та забезпечення сировинного суверенітету країн Заходу в їх протистоянні з Китаєм.
Якщо Україна стає частиною цієї технологічної та ресурсної світової війни і надає для цього свої природні ресурси, то має отримати капіталізовані проекти розвитку з високим рівнем доданої вартості.
До речі, в Сербії остаточно "зарубали" проект видобутку літію на родовищі Ядар (Jadar), який планували реалізувати в інтересах австралійсько-британської компанії Rio Tinto.
В Сербії знайшли мінерал ядарит біля Лозниці.
Але розпочались масштабні протести місцевих жителів через закономірні побоювання стосовно екологічних ризиків.
Родовище було відкрите у 2004 році і містить ядарит - унікальний мінерал, що поєднує літій і бор.
При повному запуску прогнозувалося виробництво близько 58000
тонн карбонату літію на рік.
Проект міг покрити значну частину потреб Європи в літії для виробництва електромобілів.
Але ніхто не пропонував Сербії виробництво літієвих акумуляторів та електромобілів.
Натомість, Сербію вмовляли "тимчасово" відмовитись від європейських стандартів захисту довкілля.
І ось закономірний фінал - суспільство має розуміти "НАВІЩО".
Інакше такі проекти будуть чимось на кшталт "кобальтових копалень" в Африці.
Лобізм проекту в Сербії з боку ТНК був настільки сильним, що з відомого наукового сайту навіть зняли статтю про екологічні ризики видобутку літію в Сербії.
Тому памятаймо: немає "лагідного колоніалізму".
Будь-який колоніалізм (чи неоколоніалізм) є огидним та осоружним по своїй природі.
Він не несе процвітання в "країнах базування".
Тому слід уникати колоніалізму, як "західного", так і "східного".
Олексій Кущ
