До речі. Про дивергентний світ.
Я опублікував вже кілька статей на цю тему. Але зараз є типовий приклад.
Ми категорично проти втручання одних країн у справи інших.
Але радіємо за те, що народ Венесуели нарешті позбувся диктатора.
Ми категорично проти військових (силових) форматів вирішення міжнародних проблем.
Але в захваті від «Каракас за три дні», точніше «Мадуро за 3 години».
Ми обурюємося діями Трампа, його антидемократичним стилем управління.
Але схвально спостерігаємо за ефективністю і швидкістю впровадження рішень.
Тому годі жити в чорно-білих ілюзіях.
В реальному світі одночасно розгортаються протилежні тренди. 30 армія світу зупиняє 2-гу, Китай тестує рої дронів і джунглях, але не може захистити друга Мадуро із майже 100 млрд накопичених китайських інвестицій.
Це світ гібридних демократій. Демоавтократій.
Така вона — турбулентність напередодні фазового переходу.
Головне — зберігати принциповість в базових цінностях, але дозволити собі адаптивність і стратегічну гнучкість в способах досягнення цілей.
Буде цікавіше.
Андрій Длігач
