За десять років свого існування НАБУ та САП мали стати фундаментом правопорядку в країні. Проте станом на 2026 рік ми спостерігаємо зворотний процес: перетворення антикорупційної вертикалі на інструмент збору компромату, контролю над елітами та перенаправлення корупційних потоків на транснаціональні групи. Замість реальної боротьби зі схемами ресурси бюро дедалі частіше витрачаються на дестабілізацію держапарату та ВПК.
Статистика НАБУ — це вирок системі: лише 296 вироків ВАКС за весь час роботи на тлі тисяч проваджень виглядають як статистична похибка. Резонансні справи роками розпадаються в судах через процедурні помилки детективів або свідоме затягування строків.
Наведу найрезонансніші кейси:
Всеволод Князєв (обраний «іноземними експертами»). Справа ексголови Верховного Суду, затриманого на хабарі у 2,7 млн доларів, тупцює на місці третій рік. Докази нівелюються через грубі помилки під час обшуків, а гучні заяви не трансформуються у вирок, перетворюючи кейс на нескінченне судове шоу. Кудись зникла і «злочинна група» з десятка суддів, про яку заявляли раніше. Тобто «своїх реформаторів» не чіпаємо.
Володимир Омелян та Андрій Пивоварський. Ексміністрів роками переслідували за законні управлінські рішення. У підсумку — повне виправдання судом та підтвердження відсутності претензій з боку держави. Ці справи стали зразком «вибіркової інквізиції» заради піару.
Владислав Каськів. Одна з останніх справ, яка демонструє, як через угоду про визнання винуватості активи фактично повертаються фігурантам. Укладена із САП угода відкрила шлях до продажу 460 га землі на полонині Боржава за 89,5 млн грн при реальній вартості понад 1 мільярд. Це дуже схоже на те, як легалізували майно Кауфмана: замість реальної конфіскації держава створює умови для юридичної «очистки» активів, які знову опиняються в руках тих самих зацікавлених груп за безцінь.
Володимир Кудрицький та «Укренерго». У справі про виплати за «зеленим тарифом» на окупованих територіях НАБУ виявляє дивну вибірковість. До Наглядової ради компанії, яка мала зупинити сумнівні виплати, входили іноземці Данієль Доббені (Бельгія), Педер Андреасен (Данія), Роман Піонковський (Польща) та Деян Остоїч (США), а також українці Юрій Бойко, Олександр Баранюк та Юрій Токарський. Важливо розуміти, що вирішальний голос у схваленні стратегічних рішень належав саме іноземцям, які складали більшість у складі ради як незалежні члени. Така перевага міжнародних представників у керівному органі НЕК «Укренерго» фактично легітимізувала дії менеджменту, які тепер розслідує антикорупційне бюро. Це підтверджує теорію про «захист своїх», інтегрованих у транснаціональні структури.
Андрій Коболєв. Справа щодо космічних премій за перемогу над «Газпромом» є класичним проявом транснаціональної корупції. Поки за юридичний супровід мільйони отримувала іноземна юрфірма, Коболєв виписував собі захмарні виплати ($10 млн), прикриваючись рішеннями Наглядової ради. Це та сама схема «легального» розкрадання бюджету, яку ми бачимо і в кейсі Кудрицького: обом представникам «транснаціоналів» дозволено обкрадати країну, виписуючи собі мільйони навіть під час війни або перед звільненням. НАБУ та САП свідомо спустили справу Коболєва на гальмах, як і виплати Кудрицькому, демонструючи, що для касти «своїх» закон не писаний, а державні кошти — це їхня приватна здобич.
Компанія Fire Point та ініші підприємства ВПК. Сьогодні НАБУ фактично намагається блокувати роботу оборонного комплексу, зокрема розробку балістичних ракет. Паралізація стратегічних підприємств через надумані справи в умовах війни виглядає як диверсія в інтересах ворога та сценарій примусу України до капітуляції через послаблення її воєнної потужності. Як розповідають представники ВПК, в першу чергу при обшуках НАБУ цікавить технічна документація, яка потім опиняється у відкритому доступі.
Юлія Тимошенко. Справа проти лідера фракції «Батьківщина» скоріше за все базується на змонтованих записах ("дивно", але НАБУ чомусь їх не хоче віддавати на експертизу. Що ховаємо?), показах сумнівного свідка, без доведеного факту хабара, що перетворює процес на фарс та спосіб тиску на народних депутатів. Щоб прикрити фарс та відсутність реальних доказів, суддя негайно зробив розгляд закритим для ЗМІ та громадськості. У найкращих традиціях «прозорості».
Така «вибіркова безпорадність» дозволяє реальним корупціонерам уникати відповідальності, поки бюро імітує успіхи. Функція НАБУ змістилася від правосуддя до створення атмосфери страху, що паралізує держапарат. Фундамент обвинувачень — аудіозаписи — в еру дипфейків не витримує критики, стаючи інструментом технологічного шантажу.
Виникає логічне питання: а чи не були змонтовані записи, наприклад, у «справі Міндіча» та інші записи за останні років 5 ?
Щоб припинити цей морок — ці органи потребують у першу чергу повної зміни складу. Перший критерій відбору на роботу там — служба в армії. Бо іноземці нам уже понавибирали Кривоноса на голову НАБУ, у якого ніякого досвіду у правоохоронних органах не було та який мав судимість за підкуп виборців.
