Чудовий новий світ. Пишаємося схемами, боргами та податками з населення.
Наприклад, Гетьманцев пишається 4 мільярдами "податку на Гугл" та OnlyFans. Насправді, це податки з українців. Їх змусили платити податок з послуг, які вони купують в Гугла, ФБ та інших міжнародних мереж.
Я досі пам'ятаю, як на уроках історії ми вчили приклади з середньовіччя, коли феодал обкладав податками розмір вікон чи кількість акрів землі. Тоді це звалося здирництво. Сьогодні це чомусь "податкова політика". Та звісно демагогія, бо Гугл саме тут не платить ні-чо-го.
Другий приклад. Один депутат пишається, що Україна отримала макрофіндопомогу від ЄС, а від початку війни бюджет отримав загалом $50 млрд. Звісно, частка коштів - це гранти. Але саме макрофін - це кредит. Нехай довгостроковий, але кредит.
Уявіть собі телевізійну рекламу. Чоловік (його грає Притула, або навіть депутат Железняк) вривається додому та кричить: "Люба, ми взяли новий кредит!" Вона вже летить назустріч, цілує його та вітає. Вони святкують. Грає музика. "Макрофінансова допомога у кожну хату!" - каже приємний голос поза кадром.
Це сюр, звісно. Бо ці борги вже напевно перевищили 100% ВВП. Радіти тут нема чому. Можна хіба що робити складне обличчя, бо ми не маємо іншого джерела наразі. Але пишатися - то треба бути відвертим популістом, або трохи не дружити із сумлінням. І ці самі люди розповідають, що ми маємо платити податки з Гугла.
Ну а щодо схем - самі все бачите. Держава як бізнес - гасла нового покоління "реформаторів". Вбийте у пошук слова "АРМА" чи "гральний бізнес" - і насолоджуйтесь.
Єдиний гідний вихід з цього борделю - це будувати власне щасливе майбутнє та зберігати гарне почуття гумору. Власне цього усім нам бажаю!
