«Спецпосланник президента США Річард Гренелл заявив, що Україна ніколи не мала власної ядерної зброї. Ядерні боєприпаси нібито належали росії і були її залишками, а Україна їх повернула». Це «одкровення» американського високопосадовця викликало чергову хвилю обурення в Україні. Обурення справедливого лише частково.
Бо якщо виходити з юридичних реалій, то сучасна Україна є правоспадкоємцем УРСР, яка (під назвою Українська Соціялістична Радянська Республіка) була одною з співзасновниць Союзу соціялістичних радянських республік (офіційна назва СРСР до 1933 року). Це прямо й однозначно закріплено в Законі «Про правонаступництво України», який був ухвалений менш як за місяць після проголошення незалежності України в серпні 1991 року.
Як республіка-фундатор СРСР ми мали повне право на частину радянської спадщини. Зокрема і на частину ядерного потенціалу СРСР, доки добровільно не відїмовились від нього, приєднавшись до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в 1994 році. Цікаво, що в Законі про приєднання до зазначеного Договору прямо сказано: «Україна є власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР».
Втім після 2014 року ми різко змінили наратив, забувши, що незалежну Україну створили не бандерівці чи мельниківці, а комуністи та червоні директори, які домінували в ВР УРСР 1991 року, і не політичні емігранти, а громадяни СРСР, які на референдумі 1 грудня 1991 року абсолютною більшістю проголосували за незалежність.
Отже, від 2014 року ми ідеологічно (не юридично) відмовились від нашого радянського родоводу (частиною якого, до речі, було і Розстріляне відродження 1920-х років) і ввели в офіціоз «наратив Вятровича», мовляв Україна 70 років була під радянською окупацією, а «Уряд Стецька», проголошений у Львові 1941 року був чи не не легітимнішим за уряди УСРР/УРСР, які засідали в Києві на Грушевського.
Врешті-решт у цей наратив про «окупацію» та «колонізацію» увірували не тільки українці, а й американці. Що ж «колонія, так колонія». Завойовники-колоністи, які весь час підкреслюють, що РФ і тільки РФ – правжній спадкоємець СРСР, пішли і забрали з собою ядерну зброю. Коли дивишся на українську історію крізь призму колоніального наративу, це ьбільш ніж природньо. Коли білі передавали у ПАР владу чорним, вони також знищили запаси ядерної зброї. Важко уявити, що Франція, якщо б мала ЯЗ в Алжирі, уходячи звідси не забрала боєголовки та засоби їхньої доставки з собою, чи Британія залишила б ЯЗ на Кіпрі, коли йшла звідси в 1960 році.
Тому проклинаючи СРСР (який справді є за що проклинати), ми примудрилися виплеснути з водою немовля. Бо окрім жахливих злочинів більшовизму та сталінізму (які слід було однозначно засудити, а всіх причетних до них щонайменше люструвати, а не полишати їм спецпенсії та відомчі квартири на Печерську), нам у спадок від СРСР дісталася важка промисловість, один з кращих у світі ВПК, розвинута інфраструктура, машино-, літако-, танко- та ракетобудування, найбільші в Європі АЕС та загалом енергетична інфраструктура, яку третій рік не можуть потушити росіяни, університети, лікарні, школи – одна слово все те, що потом і кровʼю зводили кілька поколінь наших предків. Яких ми, по суті, відцурались.
І от результат: замість великої соборної України, маємо галицький наратив, натягнутий на всю країну. В якому вона виглядає трагічно-комічно… І який потроху почали приймати не тільки українські ура-партіоти, а й американські ковбої, що прийшли до влади. І це тільки початок. Якщо ми були не країною-засновницею СРСР, одної з двох супердержав другої половини ХХ століття, а лише повстанцями, які героїчно (як курди) раз-у-раз програвали свою боротьбу за незалежність, то й ставлення до нас буде відповідне. І не тільки щодо ядерн6ої зброї.
Не вірите – спирайте в курдів…
БУМЕРАНГ
