Навколо світу під час літніх канікул

Автор цього матеріалу – студентка-другокурсниця факультету систем та засобів масової комунікації ДНУ Ольга Алєксєєнко. В майбутньому дівчина мріє стати професійним журналістом, тому і навчається добре, і встигає писати цікаві статті. А ми пропонуємо вам ближче познайомитися із творчістю нашої талановитої молоді. Ольга поспілкувалася з юною мандрівницею-екстремалкою (теж студенткою ДНУ) та дізналася, як можливо об’їхати навколо світу за мізерні кошти. 

Скажи «ні!» стереотипам і страхам, бо хто не ризикує, той не подорожує бюджетно!

Як часто ти говориш собі про те, що хочеш подорожувати? Постійно знаходяться відмовки? Обставини не дозволяють? А може, це просто брак бажання?

Історія студентки Маргарити Васильєвої доводить, що можливо побачити світ, без великих сум у гаманці та броні у дорогих готелях. Без детальних планів, інколи, навіть, не знаючи, де заночуєш завтра. Проїхати 20 тисяч кілометрів автостопом. Екстремально? Так, дуже. А чи варто воно цього, Маргарита розповіла в інтерв’ю.

ГЛАВНОе

Студентка ДНУ Маргарита Васильєва звикла екстремально подорожувати навколо світу

- Як це, повернутись до звичного способу життя та до навчання після такого шаленого літа?
- У минулому році було важко втягнутись в рутину. А зараз я вже здатна правильно розподіляти час. Щоб не сумувати, зараз подорожую містами.

- Тож скільки днів і де саме ти перебувала на канікулах?
- За літо 2019 - рівно 21 день у Європі, а от за літо 2020 - 55 днів. Якщо брати до уваги міста Європи, то це: Будапешт, Братислава, Відень, Прага, Берлін, Амстердам, Єленя-Ґура (Польща) – Львів. Міста лише України: Мукачево, Ужгород, усе Закарпаття, Львів, Тернопіль, Хмельницький, селище Бакота. А от проміжні міста я навіть не беру тут до уваги.

- Питання, яке, мабуть, найбільше хвилює всіх: чому ти вирішила подорожувати в такий спосіб?
- Це максимально дешево, екстремально. Така «штука» дає відчуття свободи, вона відрізняється від звичайної подорожі, тим самим і приваблює.

- На твою думку, чи кожен зміг би дозволити собі такі мандри? Та якими якостями має володіти така людина?
- Ні, бо подорож – не про комфорт. І якщо ти готовий з усією головою пірнути у це, то прив’язаність до роботи, грошей, певних людей гальмуватимуть тебе. Одна з найголовніших потрібних рис, як на мене, – комунікабельність. Адже без неї - ви планктон, якого у першу ж секунду з’їсть крупна риба. Також впевненість – ви не сядете у жодну машину і не довіритесь жодній людині, що вирішить вас «захостити», якщо не матимете такої якості. Також я б виділила б незламність. Ти маєш завжди бути на плаву і володіти тим потоком стрімкої річки, у яку увійшов, бо інакше захлинешся. Бувають ситуації, де ти можеш просто надірватись не так в фізичному аспекті, як у психологічному. Така подорож – нелегка, бо ти можеш стояти на дорозі під палючим сонцем близько дев’яти годин, або ж спати на якомусь вокзалі (у кращому випадку), однак, при цьому усьому знати, що ти все подолаєш, бо ти ж крутий! А куди ж без оптимізму? Він змінить цю гамму сірості. Посмішка з привітністю - вірні друзі, що завжди мають бути при тобі, бо ти розплачуєшся з людьми не грошима, а емоціями, які лишаєш після себе.

- З твоїх слів зрозуміло, що траплялись певні труднощі. А що було найскладнішим у відпочинку для тебе?
- Невідомість. Ніколи не знаєш, чого тобі чекати, де ти сьогодні ночуватимеш або чи взагалі виживеш…(Розповіла, сміючись, - прим. авт.)

- Кожен день в таких умовах – унікальний. Однак чи є те, що запам’яталось найбільше?
- Ранок. Кожен ранок, коли ти ще геть не набралась сил від попереднього насиченого дня. А вже мусиш прокидатись, щоб натоптувати нові мозолі, зустрічати нових людей, йти у ту ж невідомість, яка до мурах лякає. Пам’ятаються ті найдешевші європейські шоколадки, зірвані фрукти, вже в українських садах. Вода з криниці або ж кранику, що втамовує не лише спрагу, але й голод. Ніколи не забуду запах кожної місцини. Я пов’язую кожне місце з якимось предметом і запахом, щоб назавжди закарбувати спогад про це.

Юна мандрівниця підкорює різні міста та країни

Юна мандрівниця підкорює різні міста та країни

- Ти так романтично про все розповідаєш, однак, напевно ж були на шляху якісь і дуже екстремальні ситуації?
- Так, звичайно. Найекстремальніша і водночас найсмішніша ситуація - це як ми сіли у машину до поляків з надією, що ті відвезуть у зазначене місце. У результаті ми опинились за 100 кілометрів від нього. Ймовірність того, що ми доїдемо з Німеччини до Амстердаму стрімко зменшується. Тож уже пізно ввечері намагаємось вибратись з глухомані, у яку потрапили. Для цього ми змінили десять машин, перебігли автобан і не отримали штраф. Згодом ми вийшли на шосе, де нелегально стояли з надією піймати попутку, а через 30 хвилин змогли зупинити машину. «Молодці, ви застопили поліцію!», – промайнуло у думках. Ми розуміли повну безвихідь та накинулись на полісменів з розповідями про нашу розгубленість. Вийшли з цієї ситуації не лише без штрафу, але й з крутим досвідом хосту у поліцейському відділку.

- Чи хотіла б ти ще відпочивати таким чином, знаючи всі аспекти?
- Однозначно так, і навіть зараз, поки ще тепло, я продовжую це робити. Це радше дешевий і швидкий спосіб дістатись у різні міста України, щоб відвідати певний захід і зустрітись з важливими людьми. Кількаденні тріпи важко назвати подорожами, бо навіть розмір і вага рюкзака вже не дають так «прочути» цю насолоду. Автостоп – це мій наркотик. Він затягує, але від такого наслідки йдуть лише у плюс. Хіба не круто бути головним героєм якоїсь книги пригод? Я - та людина, що цього хоче. Подорожі розширили мій кругозір, відкрили мені завісу до великого світу та дали можливості, про які інші лише мріють. Зараз я та, ким би пишалась маленька Ріта. Адже я вийшла із зони комфорту і сказала «ні!» стереотипам і страхам.
Вибір кожного: ризикнути та побачити світ, чи все ж чекати сприятливих обставин. Лише ти вирішуєш, прокидатись під теплою ковдрою в готелі або ж десь в менш комфортному місці.

Ольга АЛЄКСЄЄНКО