Как защищены пенсионные накопления граждан

- Вы сообщали, как будет работать накопительная пенсионная система. Но остается вопрос, как будут защищены перечисленные людьми деньги в накопительные фонда и какие гарантии, что они не пропадут?
Н.П. Олифиренко, г. Днепр

Ответ размещен на сайте Министерства социальной политики Украины.

- Оскільки Україна однією з останніх запроваджувала пенсійні накопичення, це дало можливість врахувати в національному законодавстві напрацьований іншими країнами досвід.
В чинному законодавстві про накопичувальне пенсійне забезпечення більше 40 механізмів, які забезпечують захист пенсійних накопичень людей за зазначеними вище принципами.

Наприклад, це такі механізми:

• Накопичувальні пенсійні фонди щоденно звітують регулятору та обов’язково щоденно оприлюднюють на своїх сторінках в мережі Інтернет показники діяльності.

• Людина може щоденно контролювати зміну своїх накопичень і в будь-який момент перевестись в інший фонд без штрафів, якщо їй будь-що не подобається.

• Є цілий ряд законодавчих ліцензійних вимог до персоналу, капіталу, технічного та програмного забезпечення, внутрішніх процедур, фінансового моніторингу операцій та організації роботи тих, хто надає послуги на цьому ринку, такі вимоги посилюються.

• Фонди звітують за міжнародними стандартами фінансової звітності та обов’язково проходять щорічний зовнішній аудит лише з тими аудиторами, які мають дозвіл проводити аудит фінансових установ. Результати аудиту оприлюднюються.

• Накопичувальний пенсійний фонд не може бути ліквідований за законодавством про банкрутство. Якщо засновники мають бажання припинити діяльність фонду, то вони за пів року до цього затверджують у державного регулятора план ліквідації фонду, яким передбачається переведення всіх накопичень людей до інших накопичувальних фондів за вибором людини. В Україні протягом 16 років без втрати жодної копійки пенсійних накопичень громадян таким чином ліквідувались близько 50 фондів.

• Накопичувальний пенсійний фонд – це фактично не одна установа, а чотири: сам фонд, адміністратор, компанія з управління активами та банк-зберігач. Вони зобов’язані законодавством контролювати один одного в процесі роботи з пенсійними накопиченнями людей в щоденному режимі – куди направляються кошти, як оцінюється вартість активів тощо. Кожну операцію з пенсійними накопиченнями контролюють щонайменше два суб’єкти, а частіше – три, та несуть за це відповідальність. Тому тут ризики шахрайства значно нижчі, ніж в установах, де немає такої системи взаємоконтролю.

• Напрямки, куди саме можна вкладати кошти, на яких майданчиках можна такі активи купувати, а на яких - не можна, вимоги щодо оцінки таких інструментів визначені законом. Також закон встановлює вимоги щодо диверсифікації активів – розкладання «по різних кошиках»: не більше 5% активів в зобов’язання одного підприємства, не більше 10% у нерухомість тощо. Тому фонди не можуть вкладати пенсійні накопичення людей в абищо, а також не можуть усі накопичення вкласти в один банк або в одне підприємство і втратити, якщо воно збанкрутує.

• Законом обмежений максимальний рівень витрат, які покриваються за рахунок пенсійних активів, щоб пенсійні накопичення людей не «проїдались» через витрати на операційну діяльність.
Що ще можна зробити для підвищення надійності.

В Україні протягом тривалого часу не було інституційно спроможного регулятора, який би мав матеріально-технічні ресурси та кваліфіковані кадри для регулювання саме сфери пенсійних накопичень. Тому, не дивлячись на потужне законодавство, окремі недобросовісні гравці його не дотримувались, не виконували правила і регулятор жодним чином це не відслідковував та на це не реагував.

Більше того, для окремих суб’єктів були зроблені виключення із законодавства, тобто закон дозволяв окремим фондам не дотримуватись усіх вищезазначених вимог. Саме з накопиченнями людей у таких фондах виникали проблеми: це фонд НБУ за часів Януковича та фонди банку Аркада.

Тому нам потрібен сильний та професійний регулятор. Якщо хоча б одного з цих двох компонентів не буде – це ризики. Для того, щоб система працювала надійно, держава має забезпечити контроль над тим, щоб усі передбачені законодавством механізми захисту працювали на практиці.

У цьому напрямку є законодавчі ініціативи щодо посилення інституційної спроможності НКЦПФР та рішучі кроки нового складу НКЦПФР щодо посилення контролю на ринку навіть в рамках поточних повноважень.
Друге завдання – це потреба у розширенні кола надійних інвестиційних інструментів, через які пенсійні накопичення дійсно будуть спрямовані в економіку, в зростання ВВП, створення нових робочих місць, з урахуванням ключових економічних реформ та пріоритетних напрямків розвитку економіки. При цьому, зростання обсягу внутрішніх довгострокових інвестиційних ресурсів, якими є пенсійні накопичення, стимулюватиме пропозицію таких інструментів. Тому це взаємозалежний поступовий процес.
Тут потрібна цілеспрямована спільна робота економічного блоку Уряду та фінансових регуляторів.

В цьому напрямку дуже важливим кроком є меморандум, підписаний нещодавно Урядом з міжнародними партнерами щодо розвитку інфраструктури фондового ринку.
Третє завдання - це додатковий захист пенсійних активів, які інвестовані в підприємства та банки, від неповернення під час процедур ліквідації підприємств або банків, визнання їх неплатоспроможними. Зокрема, під час таких процедур повернення пенсійних активів має відбуватись одразу після сплати податків державі та зарплати працівникам, в третій черзі – задоволення вимог кредиторів, як соціально важливі кошти. Це суттєво покращило б захист пенсійних накопичень.
Також має безумовно забезпечуватись виконання рішень судів щодо повернення пенсійних активів, за цим має бути особливий контроль, можливо, окрема бюджетна програма за зразком бюджетної програми виконання судових рішень щодо пенсійних справ у солідарній системі. Адже зараз з цим є проблеми, зокрема, з ФГВФО.

У цьому напрямку важлива спільна робота Мінюсту з фінансовими регуляторами.

Нарешті нещодано погоджена модель обов'язкових пенсійних накопичень - це модель із встановленими внесками, яка визнана найбільш надійною в світі. Інфраструктура системи складатиметься з діючих в Україні інституцій: Державної податкової служби, Державного казначейства, накопичувальних пенсійних фондів, банків, страхових компаній. Для людей, які не оберуть собі фонд або банк, держава створить фонд, який працюватиме за загальними правилами. Крім того, держава забезпечить надійний захист інформації про учасників системи та їх пенсійні накопичення у Єдиному соціальному реєстрі, який вже створюється Урядом.

Так, ще дискутуються окремі питання – розмір внесків, перехідний період на перші два роки запуску системи, особливості участі окремих категорій людей. Але їх цілком можливо швидко вирішити спільно у професійний спосіб на основі моделі, яка запропонована.

Метки: пенсионные накопления