Ми живемо в епоху глобалізації. Сьогодні весь світ відкритий для обміну досвідом і культурними цінностями. Не секрет, що український борщ давно є визнаним в усьому світі, а, нещодавно, ще й зареєстрований як наша національна страва. Так само з Європи до нас привозять рецепти дивовижних чи дивакуватих страв, які поступово знаходять собі прихильників серед українців. А іноді – і спонукають до відкриття справи усього життя.
Равликам створені комфортні умови
Європа надихає
Наша землячка Марія Недвига вперше спробувала равликів в Польщі. А потім ще раз в Італії і Іспанії. Коли приїхала додому зрозуміла, що в житті не вистачає екзотики. Зваживши усі «за» і «проти», наважилась разом із батьком Дмитром Недвигою відкрити свою равликову ферму «Здравлик» в Петриківці. Першу 13-тисячну сім’ю середземноморського равлика привезли з Польщі кілька років тому. Сьогодні ж дівчина – щаслива «мама» близько 20 тонн молюсків на рік. Пані Марія розповідає, обрали середземноморського равлика саме через вишуканий смак. А ще саме Helix aspersa найбільш промислово використовують для виробництва слизу та равликових пептидів.
Наші равлики найсмачніші, а м’ясо їх дуже ніжне. На фермі вирощують два види молюсків: дрібненький Мюллер і ошатна Максима – обидва гості в наших краях. Остання виростає до 5-6 см в діаметрі панциру, а важить близько 15-25 грамів! Це єдиний вид, що може похизуватись таким розміром і смаком.
В далекому 2015-му, досвід ласування равликами надихнув підприємця з Полтави Сергія Данилейко. Тоді, повернувшись з Парижу, чоловік першим вирішив розводити «рогатиків» на теренах України.
- Спочатку я хотів займатись жаб’ячими лапками, але вирішив, що равлики є прибутковішими. Друзі дивились на мене, як на дивака, підтримувала лише дружина. Я тричі їздив в Польщу і країни Прибалтики вчитись розводити черевоногих. І повернувшись із європейським досвідом і знаннями – зайнявся своїм господарством, – розповідає фермер.
Марія Недвига полюбляє поласувати м'ясом равликів
За рік після відкриття, ринок України заполонили молюски господарства «Равлик-2016». А вже за кілька років полтавські равлики розпочали активну експансію європейських ринків. Спершу товари розповсюджували через дочірню європейську фірму.
Коли ми розвідували ринки, виявилось, що європейські компанії просто не завозять імпортну продукцію. Їм це не вигідно, адже величезні ферми з вирощування равликів є по всьому ЄС, зокрема в Польщі і Прибалтиці. Тому ми за 8 місяців відкрили в Іспанії свою компанію і склад. Таким чином ми успішно продавали равлика самі собі.
В січні цього року відбулось перше, вже пряме, постачання равлика в Іспанію шляхом Полтава-Барселона. Отож до початку локдауна, равлики пана Сергія встигли стати «коронною стравою» в багатьох ресторанах Європи.
Аби середземноморські молюски відчували себе «як вдома», бізнесмен спорудив ферму із освітленням, температурними режимами і спеціальними кормами. Аби не втрачати час, поки черевоногі підростають, вже на третій рік пан Сергій став навчати інших українців, як налагодити процес і створити прибуткову ферму.
Як росте рогата «худоба»
Пані Марія стверджує: процес вирощування равлика доволі складний.
За 9 місяців дрібна рогата «худоба» встигає вилупитись з ікринок, «попастись» під теплим сонечком і набрати потрібну масу. Щойно вилуплене равленя підростає у спеціальних боксах, де харчується землею, а іноді і запізнившимися з народженням родичами.
Потім череванів випасають. На відкритих плантаціях ставлять дерев’яні щитки, а землю засівають перкою - спеціально схрещеною родичкою рапсу і брюссельської капусти. Така трава в свій час була виведена спеціально під потреби практикуючих геліцекультуру – розведення равликів. Завдяки м’ясистим стеблам, трава накопичує вологу і поживні речовини, а листя – ховає маленьких черевоногих від пекучого сонця і природних ворогів.
Збирати равликів вручну це клопіткий процес
Багато хижих звірів і птахів не проти пообідати середземноморськими молюсками. Гризуни, змії, і навіть кроти періодично проріджують поголів’я «рогатих». Та пані Марія запевняє, спритні равлики вміють дуже хутко ховатись під щитками і в густому листі.
Українські равлики найсмачніші, а м’ясо їх дуже ніжне
Після тривалого випасу, коли равлики набирають в вазі, їх збирають і закривають на сховищах з низькою температурою. Там малята засинають, і вже в такому вигляді їдуть на експорт.
За словами підприємців, равлики – вишукані гурмани. Полюбляють ласувати фруктами, обожнюють кабак і гарбузи. Та за недостачею смаколиків – хрумкають комбікормами і травою перкою. Черевоногі рогані – ще ті ненажери. На один кілограм равлика йде приблизно 1,5 кілограми комбікорму. Крім того, на кожний життєвий цикл потрібно підбирати окремий раціон – корм для запліднення, стартовий, для молодняка, тощо.
В такому густому листі хижакам ніколи не дістатись рогатої малечі
Куди повзти равликам?
Та найскладніше на фермі – це не виробничий цикл і не хижі тварини. Усіх равлиководів бентежить, куди продавати готовий продукт.
- Культура споживання молюсків, зокрема і равликів, в Україні дуже низька. Коли ми починали, то був страх, що ми не зможемо, що не піде. І сьогодні він нікуди не дівся. Уся наша продукція йшла переважно на експорт в Європу. Хоча зворушення є. В Дніпрі маємо кілька партнерських закладів, які закупають наших равликів. Ми прагнемо, щоб равлик в Україні йшов по ціні фастфуду, адже це дуже смачний і корисний продукт. Але поки українці розкуштують делікатес, ми змушені вивозити наших равликів закордон, - розповідає Марія Недвига
Сергій Данилейко шукає нові шляхи збуту смачної продукції
В Європі молюсків споживають хіба що не тоннами. Тому все, що не розпродалось в Україні, розлітається там «на ура».
- У Франції равлик – це делікатес. Молюсків готують під вишуканими соусами і подають в найкращих ресторанах. В Іспанії і Португалії це «страва для бідних», одна лише маленька кафешка в Валенсії щорічно продає 8-10 тон равликів. А таких кафе десятки тисяч. Коли я рахував, яку ж частину ринку ми займаємо із нашими, як мені здавалось великими, об’ємами равлика, виявилось, що це лише 0,5% від усього вжитку в Іспанії. Тому скільки б ми не везли, там скупають усе, – розповідає фермер.
Власники ферм наполягають: Україна не має експортувати сировину. Тому, в межах свого господарства, пробують переробляти равлика, і вивозити за кордон вже готові напівфабрикати. Наприклад, один з найдорожчих у світі делікатесів – равликову ікру.
Та равлик, це не тільки дієтичне м’ясо та ікра. Це ще й надзвичайно дорогий равликовий слиз. Марія Недвига ділиться: на фармакологічному і косметологічному ринках, слиз - одна з найцінніших та найдорожчих біологічних речовин, через унікальний равликовий білок – муцин. В сирому і висушеному вигляді, він використовується для виробництва засобів від опіків, для догляду за шкірою, ліків від онкозаховорювань, тощо.
- Сьогодні компанія «Здравлик» займається переробкою равликового слизу та виготовлення рідкого та сухого ліофілізованого порошку та равликових пептидів. Секреція равликового слизу здійснюється за технологією та обладнанням “Mucus pro”, не хвилюйтесь, равлики залишаються живими і вже через декілька місяців дадуть новий цілющий слиз, - запевняє пані Марія.
Локдаун - це нові можливості
Поки наші земляки тільки протоптують стежки в «закордоння», їхній колега полтавчанин Сергій Данилейко відкриває нові і нові горизонти.
- Європейці - примхливі і вимогливі, - розповідає пан Сергій. Тому за для того, щоб пробитись на зовнішні ринки, прийшлось пройти чисельні перевірки і довести, що твої равлики відповідають усім вимогам.
- В цьому році європейські комісари 5 місяців змушували мене переписувати і підганяти мою документацію під їхні стандарти. Пройшлись по всьому, від умов зберігання і до технічної специфікації, – стверджує бізнесмен.
Багаторічний досвід допоміг бізнесмену зареєструвати свою торгову марку і відкрити склад в Іспанії. Чекав відкриття в Італії, Португалії і Франції, та стався карантин.
- Проблема навіть не в тому, що неможливо експортувати наших равликів. Кордони відкриті. Але закриті усі ресторани. Вони просто не потрібні в Європі в таких обсягах, – запевняє пан Сергій. – Але якщо я не продам свій товар, то до весни усі молюски помруть.
Влітку заморські равлики пасуться на родючих українських землях
Та фермер не здається: карантин вніс свої корективи, втім, відкрив очі на нові можливості. Якщо продати равлика на внутрішньому ринку в таких обсягах неможливо, будемо шукати нові шляхи збиту.
- Ми почали переговори з фармацевтичними компаніями Франції ще в 2018-м. Довго не могли знайти контакти, вийти на потрібних людей, зібрати документи. Карантин змусив мене активізуватись. І от зараз я вже закінчую свої дослідження і відкриваю нові цехи для переробки,- розповідає бізнесмен. – На жаль, деякі необхідні мені аналізи не роблять в Україні і прийдеться відправляти зразки за кордон. Але ми зрушили з мертвої точки і активно перепрофілюємось з гастрономії на фармацею.
Крім того, сьогодні амбітний полтавчанин серйозно націлився виграти серйозний європейський грант і готує бізнес-план.
Майбутнє українського равлика
Чи є у равликів місце в пантеоні улюблених страв українця?
На думку пана Сергія - так. Але, лише за тієї умови, якщо маленьких українок і українців будуть з дитинства привчати їсти екзотичних молюсків.
- У Франції з дитсадків малечу привчають культурі харчування. Годують різними стравами, дають спробувати усілякі смаколики, і розповідають, чому те або інше корисне. Це нам варто перейняти у Європи. Коли таке явище стане масовим в Україні, то і равлика почнуть їсти, – вважає бізнесмен.
Українська продукція завойовує світ
Вероніка АВРАМЕНКО
Метки: равлики