Іноді долю людини зумовлює випадковість. Звичайно, зараз, коли героїні цієї статті - всього 22 роки, складно сказати, чи залишиться професія провідниці з нею на все життя. Але без стукоту коліс найвродливіша провідниця Придніпровської залізниці Маргарита Мірошниченко свого життя вже не уявляє.
Хтось марить цим перестуком, гудками електровозів і вічною вокзальною метушнею з самого дитинства. Про те, ким мріяла бути в школі, Маргарита відповідає із сором`язливою посмішкою: «Співачкою або актрисою. Хоча і мама, і сестра працювали в друкарні і мене туди агітували йти працювати. Але зараз вони задоволені, що я вибрала свій шлях у житті».
Вже в дитинстві ця симпатична дівчина була натурою, що захоплювалася все новими хобі. І співала, й танцювала у самодіяльності, і м’які іграшки шила, і навіть кікбоксингом займалася. Одне із захоплень допомогло обрати професію.
В дорогу перша красуня часто бере свіжий номер «ДВ»
Співочі таланти Маргарита виявляла в студії при залізничному коледжі. І коли подружки Альона і Настя запропонували їй «за компанію» туди поступати, вона з радістю погодилась - місця-то вже «розвідані». Цікаво, що подружки провідниками так і не стали.
- А для мене ця професія одразу стала цікавою, - зізнається красуня. - Так склалося, що до навчання в залізничному коледжі я взагалі на поїздах не їздила - тільки автобусами і маршрутками. І коли почула цей дивовижний перестук коліс, одразу закохалась в це відчуття.
Три роки тому після коледжу її поставили на досить непростий рейс «Дніпропетровськ - Трускавець». Як зізнається дівчина, спочатку було дуже важко. На цьому маршруті плацкартні вагони - як прохідний двір. Пасажири постійно підсідають, встають, в багатьох - дуже непрості характери. Складно було спочатку витримати графік роботи: чотири дні в дорозі - чотири вдома. Але за три минулих роки Марго в «свій» плацкарт з його неповторною атмосферою так закохалася, що ні на які СВ його не проміняє...
- Моя робота - найкраща! - переконана дівчина. - Постійне спілкування, відкриття нових міст. За три роки я побувала практично на всіх маршрутах Придніпровської залізниці - у Москві, Петербурзі, в більшості великих міст України. Але найбільше мені подобається їхати Білорусією - там і природа гарна, і життя спокійне, гармонійне. А ще дуже подобається Крим.
- Чудова дівчинка! - кажуть про Маргариту її колеги-провідники Лариса Удод, Катерина Жожама. - Добра, чуйна, в критичній ситуації - владнає всі проблеми. Про таких, як вона, складено:
Залізничники – Характери круті.
Дороги-то залізні, а люди — золоті!
Як зізнається Маргарита, і участь, і перемога в конкурсі краси серед провідників Придніпровської залізниці для неї стали повною несподіванкою. Конкурсанток висували по одній з кожного напрямку дороги. І першим сюрпризом для Марго стало те, що з напрямку Дніпропетровськ - Санкт-Петербург (на якому вона зараз працює) на конкурс делегували саме її.
- Спочатку я трохи розгубилася, а потім почала згадувати всі творчі навички юності, - розповідає вона про конкурс. - В конкурсах краси я не брала участі ніколи в житті. Всі учасниці конкурсу були дуже яскравими, талановитими, і спочатку хотілося на їх фоні просто не пасти задніх. Перший етап був творчим - треба було заспівати, станцювати, прочитати вірші. А другий був професійним, потрібно було продемонструвати своє знання особливостей професії провідника. Коли мене визнали переможницею, це було дуже несподівано. А ще це був прекрасний подарунок до мого 22-го дня народження, який я відзначила якраз за день до фіналу конкурсу.
Імідж першої красуні серед провідників Придніпровської залізниці, схоже, не наклав ніякої «зірковості» на цю усміхнену і скромну дівчину. Про майбутнє вона загадує просто: «З Придніпровською залізницею не хочу розлучатися. Мрію стати інструктором бригад провідників».
Для нас було приємно дізнатися, що в дорозі першу красуню завжди супроводжує свіжий номер «Вечірки».
- Наша сім’я давно передплачує «Дніпро вечірній», - з гордістю зізнається Маргарита. - Мені теж газета подобається - особливо статті про культурне життя, історію міста. Час в дорозі багатьом пасажирам теж допомагає з користю провести саме «Вечірка»!
Костянтин ШРУБ
Метки: железнодорожники, ПЖД