Самый добрый “паучок”

Дружную команду днепровских волонтеров постигла тяжелая утрата – ушел из жизни их друг и побратим Сергей Кулинич.
Сергей очень любил Украину, долгое время был волонтером в больнице Мечникова, помогал раненым, а затем нашел себя в плетении маскировочных сеток для бойцов на передовой. Он был частью команды «Паучки Днепра» - очень опытный, трудолюбивый и самоотверженный «паучок». Сергей работал, не жалея себя, был готов помочь друзьям и стране в любое время дня и ночи. Он стремился как можно больше и эффективней помогать нашим защитникам на передовой.
Друзья вспоминают, что его способ плетения невозможно было спутать с другими - это были четкие разноцветные треугольники, которые он плел, как настоящий художник, творец. Но, увы, у мастера было больное сердце, которое не выдержало нагрузок.

95948859_2909528875767534_6634898867936559104_n
Весь волонтерский Днепр не может прийти в себя, рыдает и скорбит о добродушном и отзывчивом «бойце невидимого фронта».
Так получилось, что о смерти Сергея друзья узнали не сразу и не смогли проводить его в последний путь. Всё из-за карантина.
«Паучки Днепра» уже давно не собирались вместе, чтобы не нарушать правила карантина, а делали свою полезную работу дома, даже редко созваниваясь.
На днях Сергею решила позвонить приятельница Людмила Люба, чтобы поинтересоваться, как у него дела. Но то, что женщина услышала, повергло ее в шок. Своей болью Людмила поделилась с друзьями в фейсбук-группе «Паучки Днепра»:
- Алло, Сергійко, привіт, як справи?
- Це не Сергій, у мене для вас погані новини, тата більше немає...серце, три неділі назад.
Немає нашого Сергійка...
Ми були його родиною, ми завжди бачили, що вчора плів Сергійко. Його спосіб плетіння ні з яким іншим не сплутаєш - це чіткі різнокольорові трикутники, які він плів як справжній митець, одійде - подивиться, подумає, пошукає якийсь колір, трохи вплете і...чик, відріже пару сантиметрів стрічки. Як сумно тепер буде без цього Чик, без його тихої присутності: «Я прихожу і просто слухаю вас, мені є куди і до кого йти...».
- А часник, а чай будете?
- Ні, тільки кипяточок.
А моряцька чашка його була найбільша за всі, а сині з морквою - смачнюча консервація, яку сам робив, як він любив, коли ми в офісі щось відмічали, знав дні народження кожного павучка, вітав, пам'ятав, вів наше хозяйство - документи, замки, ключи... Наче не стало частинки цілого, не стало одної з опор павучків...
Він мало що про себе розповідав, але ми знаємо, що Сергійко любив Україну, був волонтером в Мєчнікова, допомагав пораненим, а потім найшов себе в плетінні сіток.
Любий Сергійко, спочивайте з миром, тримайте для нас небо. Ваш неоціненний вклад в справу майбутньої Перемоги над ворогом завжди буде в наших серцях і спогадах, – написала Людмила.
Смерть друга настолько потрясла днепровских волонтеров, что они запустили в соцсетях своеобразный флешмоб памяти Сергея Кулинича, делясь своими воспоминаниями о нем.

ооооо
Насколько значимым был этот тихий скромный человек для общества, для нашего города, для фронта, можно понять по тем прощальным словам, которые высказали в соцсетях многие, кто знал Сергея. После смерти волонтера его друзья написали столько теплых слов, столько трогательных воспоминаний о нем, что кажется, будто и мы уже познакомились с ним. Но очень жаль, что не при жизни.
Вот что пишет друг Сергея Кулинича Владимир Успенский:
- Сергія більше немає на цьому світі. Плачу. Яка була світла, добра людина! Помер десятого квітня. Був один вдома. Погано стало з серцем. А мав двох синів, онуків. Ну як можна було, щоб батько з таким хворим серцем жив один! Був би в той момент хтось з ним, може б допоміг, визвав скору... У Сергія були шунтовані судини серця. Коли питав його, як він себе почуває, завжди казав, що добре. Ми познайомилися з ним в інституті Філатова. Лежали в одній палаті після операції. Він мені зразу сподобався - освічений, розумний, дуже добрий, скромний. Після того бачився з ним лише один раз, коли він приїжджав на обстеження в інститут Філатова. Умовив його користуватися Фейсбуком, тому завжди були на зв'язку. Він був патріотом України. Коли почалася війна закликав всіх один раз на тиждень о дванадцятій годині усім разом молитися за мир. Щиро вірив, що це допоможе. Знаю, що у нього був друг, який загинув в АТО. Знаю, що він допомагав у госпіталі. Приймав участь у плетінні маскувальних сіток. Жив в бідності - мінімальна пенсія. А для серця треба було гарно харчуватися. Минулим літом передав йому через знайому жінку свою картину "Хаджибейський замок" в подарунок і нашого домашнього вина. Зібралися послати посилку з закрутками. Я вже склав все в ящик... А тут раптом карантин. Відклали це на майбутнє. А майбутнього вже ніколи не буде. Плачу. Друже, ти будеш в моєму серці. Вічна тобі пам'ять. І вдячність долі, що знав тебе.

ооо
Друзі, напишіть про нього, хто його знав. Може фото є. Може сини розмістять фотографії, на яких він молодий. Хотілося б побачити. Це те, що ми можемо тепер для нього зробити. Останнє.
О Сергее Кулиниче все вспоминают, как об очень скромном человеке, но который мог поддержать всего одним мудрым словом.
- Зранку натрапила на пост про те, що Сергія більше немає з нами… Не можу висловити всю ту біль, яка пронизує. Сергей Кулинич був одним із самих гарних, світлих та добрих чоловіків, з якими мене звела доля. Ми познайомились в серпні 2014-го, в штабі Мєчки. Він приходив майже кожен день. Ходив по палатах хлопців, розносив їжу, воду та сік. Завжди був поряд, якщо потрібна була допомога чи тверде чоловіче плече. Сергій завжди був мовчазним, сором’язливим та завжди підтримував мовчки. Вислуховував мовчки, і коли вже не було сил, щоб триматись від усього жаху, він просто обіймав та казав, все буде добре, Свєтік. У Сергія було хворе, але таке Велике Серце! Мені дуже буде не вистачати тебе, Друже. Покойся з миром, - написала волонтер Светлана Свердличенко.
А волонтер Надежда Романчук посвятила другу стихотворение-реквием.
- Група-родина "Павучки Дніпра" зазнала втрати. Пішов на небо наш патріот, незамінний плетун, самовідданий "павучок" - Сергійко.
Не витримало серце - таке буває,
Коли втрачаєш друзів,
Коли Україна у вогні палає,
Коли ворог в двeрі грюкає,
Коли ти кричиш, а поряд ніхто не слухає.
Коли звістка про допомогу з фронту несеться,
Коли тобою сітка-оберіг плететься.
Коли про біль свою ти забуваєш,
Коли серце болить, а ти не зважаєш.
Коли спохватився, пізно, немає часу,
Бо Смерть тобі скорчила не дружню гримасу.
Ти тихо пішов, ні з ким не простився,
В далеку дорогу сам спорядився.
Ми пам’ятаєм, сумуєм!
Сергей Кулинич всегда был примером для молодых волонтеров. Сестрички Вероника и Ева Авраменко также регулярно плели сеточки в «Паучках Днепра». Девочки очень уважали старшего опытного «паучка» и стремились работать так же самоотверженно, как он. Юные волонтеры всегда будут помнить неповторимый четкий узор треугольников на сеточке Сергея.
- З Сергієм я познайомилась роки 4 тому, в Павучках Дніпра, де ми плели маскувальні сітки для українських збройних сил. У нашу першу зустріч він, високий і худорлявий, мовчазливо виплітав у кутку чіткі геометричні візерунки, наче справжнісінький павук, що сидить в засідці між листям.Чітко і без прогулів, він приходив плести, як на роботу. Затримувався до самого вечора. Майже нічого не казав, і плів, плів, плів, чіткими і відпрацьованими рухами. Бачили би ви, як він перетягав сітку. Мабуть, без перебільшень, це була одна з найпорядніших людей в моєму оточенні. І от Сергія з нами більше немає. Про це не напишуть в газетах, не розповідатимуть на телебаченні. Він пішов так само тихо і непомітно, як і працював. І не танцюватиме більше чіткий візерунок трикутників на сіточці. Країна втратила героя, чийого імення вона ніколи і не дізнається, - написала трогательные воспоминания о волонтере Вероника Авраменко.
Несмотря на слабое здоровье, Сергей всегда был в волонтерском строю. И делал свою важную работу не для благодарности и славы, а по зову сердца.
- Яка болюча новина! 2014-й нас познайомив, потім, зустрілися в 2020 - треба було в'язати терміново маскувальні сітки. Я прийшла до команди "павучків" і зустріла знову Сергія. Пригощав обідом, гарячою кавою. Без зайвих слів, без метушні. Виявилося, що всі ці роки Сергій, не диплячись на слабке здоров'я, допомагав бійцям. Допомагав без інтерв'ю, знімків в газетах, без особистих подяк. Так, як допомагають янголи. Царство тобі небесне, наш янголе, - пишет волонтер Галина Кузьменко.

95919328_2546788098971132_8314386704517562368_n-600x800
Военный капеллан Дмитрий Поворотный попросил днепрян помолиться за ушедшего патриота.
- Помоліться за упокоєння Сергія. Гарна людина - волонтер, патріот. Упокой Господи, - написал священнослужитель.
Сергея похоронили скромно, без всяких почестей и длинных речей. Он ушел так же тихо, как жил, работал и делал добро. Но волонтеры решили сделать все возможное, чтобы горожане узнали больше о таком самоотверженном герое-патриоте, как Сергей Кулинич. Друзья очень мечтают, чтобы в честь Сергея была названа одна из улиц Днепра, парк или сквер. Уверены, что он этого заслужил.
Генеральный директор областной реабилитационной больницы в Днепре Инесса Шевченко лично попросила городские власти почтить память скромного, но очень самоотверженного волонтера Сергея Кулинича.
- Горе у меня и всей настоящей волонтерской семьи Днепра. Уже исполнилось шесть лет штабу помощи раненых при больнице Мечникова. Уже шесть лет, как 9 мая и в дни Иловайской трагедии у меня круглосуточно текут слезы и я прячусь от мира. Забыть то, в чем пришлось быть, невозможно. Сейчас узнала, что ушел из жизни Сережа Кулинич, один из первых наших волонтеров. Никогда в жизни я не встречала человека, который был бы больше, чем Сережа воплощением ангела и Божьего замысла на Земле. Рассказывать о нем можно много, но он был тих и скромен, и не очень любил публичность. Но вокруг этого тихого и доброго человека разливалась такая мощь живительной силы и энергии добра, что на нем держался смертельно уставший и черный от горя штаб. Борис Альбертович Филатов, сегодня рыдает весь волонтерский Днепр, который прошел ужасы 2014 и 2015 годов. Я прошу пока от себя, помогите назвать в Днепре улицу или парк именем Сергея Кулинича. Мы, первые волонтеры, знаем и видели правду и если просим, значит Сережа это заслужил. Он действительно был волонтер от Всевышнего! Ребята, волонтеры, присоединяйтесь. Сережа, прости нас, что не уберегли твое больное, но такое огромное и чистое сердце! – скорбит Инесса Шевченко.
Многие волонтеры и благодарные горожане поддержали эту идею и надеются, что в Днепре удастся увековечить память Сергея Кулинича. А «Паучки Днепра» с еще большим энтузиазмом обещают плести для наших воинов сетки-обереги в память о самом самоотверженном «паучке».
Юлия КЛИМЕНКО

Метки: волонтер, светлая память, Сергей Кулинич