Ветеран АТО з Павлограда не тільки зміг врятувати власний бізнес під час карантину, але й став на допомогу нашим медикам
6-й рік триває війна. Країна втрачає синів, що віддають життя за рідну землю. Хто вони - люди, що захищають Батьківщину?
Минулого разу я мала честь писати про ветерана АТО, відомого історика, викладача і краєзнавця Олега Репана.
Мій сьогоднішній оповідач - Артур Кіносян – також ветеран (43 батальон "Патріот"), волонтер, бізнесмен і висококваліфікований співробітник павлоградського хімічного заводу.
Із 2014 до 2015 Артур Кіносян служив на сході
Кредо: бути вільним!
Девіз пана Артура – «Кожен хоче бути вільним». Повернувшись з війни, він зрозумів, що роботи вистачить і на громадянському фронті. Можна бути залежним від пільг та соціальних виплат, а можна бути вільним у прямому сенсі цього слова. Наш герой не став гаяти часу і відкрив власний бізнес по виробленню продукції з деревини. Почалося все з хобі.
- Я побачив лазерні станки для роботи з фанерою і захопився, – розповідає пан Артур. - Потім почав купувати інструменти по частинкам: десь побачив молоток, а десь придбав стамеску. Спершу робив для себе, а потім - на продаж. Гадаю, якщо люди купують, тож роблю якісно! І тоді хобі перетворилося на власну справу.
Артур Кіносян захопився обробкою деревини (Фото "Донецкие новости")
Та крім ветеранського бізнесу, наш оповідач має керівну посаду на павлоградському хімічному заводі – займається озерними роботами. Робота відповідальна і займає багато часу. Часто доводиться їздити у відрядження.
Незабаром виявилося, що поєднувати власну справу з роботою – досить складно. Із помічників – тільки любляча дружина й доньки.
Хтось інший може й склав руки. Але тільки не Артур Кіносян. Він почав ретельно вивчати діючі програми допомоги ветеранам АТО – тим, хто має за мету розвивати власний бізнес.
Є вдача – буде удача
В березні минулого року пан Артур взяв участь у проекті Міжнародної організації з міграції, який фінансувався Європейським Союзом. Це була «Програма соціального згуртування та реінтеграції ветеранів». Унікальна пропозиція для ветеранів АТО\ООС діяла лише в трьох областях країни: Київській, Львівській і нашій.
- Я дізнався, що можна отримати грант і подав заявку. Коли вона пройшла, я написав бізнес-план, пройшов навчання. І – так - я отримав два станки і компресор! – радіє пан Артур. – Якщо, коли я тільки починав, я займався лише фанерою, то тепер, маючи гарне обладнання, захопився і обробкою деревини.
Квіточка Bean Bag Toss від BoxUA. Сенс гри полягає в тому, щоб потрапити м’ячем до отвору на пелюстках та листях. В цю гру можуть грати діти разом з дорослими
Пан Артур наголошує, що вдячний не тільки за інструменти, але й за підтримку, що мав від організаторів та учасників проєкту. Завдяки Програмі, ветеран обзавівся корисними зв’язками, познайомився з багатьма ветеранами-колегами. З’явилось багато ідей, разом підприємці почали розробляти нові бізнес-плани.
Але раптом на шляху у ентузіастів стала епідемія коронавірусу.
За час обмежень пан Артур втратив багато клієнтів.
- Наші продажі знизились майже до нуля. Це логічно, я виготовляв переважно сувенірну продукцію, зокрема корпоративну, все на замовлення. Під час пандемії пріоритети компаній сильно змінились. Прийшлось братись за будь-яку роботу. Приймали усі замовлення, які б могли виконати на нашому обладнанні: трафарети, лінійки, панно, тощо. – згадує наш герой.
Але нашому герою було не вперше лишатися віч-на-віч з ворогом. Просто в цей раз противник мав інший вигляд
Карта України - чудовий сувенір від BoxUA
Сумка від Ната Колесник з ручками від BoxUA.
Янгол на ім’я Олена
В важкий час панові Артуру на поміч прийшла його дружина – Олена Григоренко. Це вже не вперше коли ця сильна жінка стає пліч-опліч із чоловіком. Так, у 2014 році, коли кадровий офіцер Кіносян пішов на передову, пані Олена поповнила лави волонтерів.
- Мені дуже пощастило із дружиною – розповідає пан Артур із ніжністю в голосі. – Поки я був на війні, вона підтримувала і мене, і хлопців. Ніяк не можна сказати, що вона волонтерила саме для мене. Ми із нею взагалі одне ціле. До того як я почав працювати із деревиною, моя жінка виготовляла шоколадні вироби. Та коли я почав займитись своєю справою, стало зрозуміло, що сам із усім не впораюсь, І тоді вона облишила свій бізнес і кинула усі сили на допомогу мені. Я це дуже ціную. Коли ми міцно станемо на ноги, я змушу її повернутись до свого кондитерського хобі. Таких смачних цукерок я ніде більше не куштував!
Кажуть, чоловік і жона - одна Сатана. В свій час пані Олена надихнулась справою чоловіка, а пан Артур підхопив волонтерські засади дружини. Сьогодні підтримка коханої допомогла нашому герою врятувати бізнес в часи епідемії.
Мені дуже пощастило із родиною, каже Артур Кіносян.
- Зараз ми на стадії підйому, - радіє бізнесмен. - У мене знов з’явився сенс і бажання працювати. А разом із отриманим обладнанням – так ще й можливості збільшились!
Вірус не пройде!
Треба додати, що «випробування карантином» мій співбесідник пройшов більш ніж гідно. Звісно, було важко, зайвих грошей не було. Але хіба могли Захисники Вітчизни кинути батьківщину в складні часи?
В пік коронавірусної інфекції, Олена і Артур почали за власні кошти виготовляти засоби індивідуального захисту для медиків. На своєму обладнанні вони робили т. з. захисні екрани. Таких виробів було зроблено і передано в лікарні близько 200 штук.
- У кожного з нас є свої знайомі сімейні лікарі, до яких ми ходимо – каже волонтер. – То чому не допомогти своїм? До речі, це була не моя ідея, першими мені це запропонували саме ті ветерани АТО, з якими я познайомився на заходах МОМ та ЄС. Там є хлопці, які займаються друком на 3д принтерах. І питання до мене було, чи зможу я різати пластик для цих захисних екранів на своїх станках? А я можу! Отак ми зібрались гуртом ветеранів, знайшли спонсорів й почали працювати.
За добре серце доля винагороджує цього чоловіка та його дружину. Нещодавно бізнесмен знов виграв грант від МОМ. За гроші європейських партнерів Артур Кіносян отримав новий комп’ютер.
- Офіс і майстерня нашої фірми BOX.UA у нас вже обладнані. Далі, напевно, вже тільки свій супермаркет треба відкривати! – жартує пан Артур.
Вероніка АВРАМЕНКО
-
Метки: Артур Кіносян, ветеран ато