Зірка Зінаїди

Культурний світ Дніпра знову зазнав втрат – 14 липня пішла з життя легендарна екс-директорка відомого «Художнього салону» у центрі Дніпра Зінаїда Магро. Багато культурних діячів нашого міста проводжали Зінаїду Олександрівну в останній шлях, і досі не можуть оговтатись від болючої втрати. Для багатьох вона була взірцем інтелігентності, мудрості, доброти та небайдужості.

Протягом багатьох років Зінаїда Магро працювала директором салону, який залишався, напевно, останнім бастіоном культури на «червоній лінії» проспекту Яворницького. Зінаїда Олександрівна робила все можливе для популяризації творчості як професійних художників, так і народних майстрів. Чоловіком легендарного керівника “Художнього салону” був знаменитий дніпровський майстер, народний художник України Петро Магро.

Колеги та друзі згадують, якою щирою, активною та дієвою була дружина митця.

Зокрема, добре знала та товаришувала із Зінаїдою Олександрівною художній керівник дніпровського Будинку мистецтв Валентина Слобода, яка поділилася своїми спогадами про Зінаїду Магро.

- Смерть завжди трагічна і несподівана. Особливо для родини, що втрачає люблячу турботливу маму, бабусю і прабабусю, сестру і тітку. Відійшла у Вічність добра і щира людина Зінаїда Олександрівна Магро. Для нас, її друзів – це велика втрата, - сумує Валентина Слобода.

Зінаїда Магро пішла з життя у 91 рік, на десять років переживши свого відомого чоловіка.

Частина історії дніпровського мистецтва

Зінаїда Олександрівна - це частина історії образотворчого мистецтва нашого краю. Вона майже 40 років працювала директором «Художнього салону», який у той час займав помітне місце в культурному житті міста. Люди приходили туди побачити рукотворні роботи майстрів народного мистецтва з усіх-усюд: вишиті і ткані рушники, косівську та опішнянську кераміку, вироби львівських склодувів, прибалтійські прикраси з бурштину, білоруський льон та соломку, грузинську чеканку та узбецькі розписні тарелі – всього не перелічити.

Художники та майстри Дніпропетровщини передавали їй свої роботи і на виставки, і для продажу. Зінаїда Олександрівна намагалась активно пропагувати їхню творчість. Тисячі людей і гостей міста поспішали подивитись новинки та придбати сувенір на пам’ять чи на подарунок.

Директорка була завжди енергійною, відгукувалась на все живе і справжнє в мистецтві, не пропагувала кітч. Її добрими друзями були багато митців і лікарів, інженерів і вчених, державних службовців і сільської інтелігенції, акторів і журналістів. Вона вклала багато сил і здоров’я, щоб зберегти цей салон у важкі для усіх дев’яності роки, зібравши понад 15 тисяч підписів громадян, витримуючи складні судові тяжби.

Зінаїда Олександрівна була гарним другом нашого Будинку мистецтв, брала участь у різних мистецьких заходах, допомагала проводити виставки і вечори пам’яті художників, надавала твори Петра Івановича для проведення художніх імпрез.
Не можна не віддати шану цій жінці, яка весь час як могла допомагала пропагувати творчість художників-ветеранів, тих, хто стояв у витоків спілки художників у Дніпрі. Саме дякуючи їй, ми глибше пізнали мистецький світ найстарішого (на той час) живописця Дніпра Леоніда Кудрявцева (перший з художників міста розпочав візуальну популяризацію теми форсування Дніпра в районі села Військове!), якому вона організовувала виставки та ініціювала присвоєння почесного звання.

Зінаїда Олександрівна була «негласним старостою» дружин художників-ветеранів, організовуючи їх побут при виїздах на пленери чи виставки в інших містах, влаштовуючи щедрі домашні пригощання та святкування ювілеїв і творчих перемог.
Зінаїда Олександрівна завжди підтримувала усіх, хто потребував її допомоги.

Муза генія

Зінаїда Магро - не тільки любляча дружина народного художника Петра Івановича Магра, але і його Муза, перший критик і полум’яний популяризатор його творчості. Не дарма говорять, що поряд із гарним художником завжди знаходиться велика жінка, яка своєю любов’ю, увагою, турботою створює затишок, є надійною опорою і підтримкою у непрості часи, вміє берегти повагу усіх рідних та близьких для нього людей. Саме такою була Зінаїда Олександрівна. Вона берегла і популяризувала його роботи, ініціювала участь у різних виставках. Особливо відзначаємо її роботу по участі творів Петра Івановича у знаних виставках в Лондоні, Шотландії, Італії. Вона старанно зібрала численні фото, вирізки з різноманітних газет та журналів, численні відзнаки творчості художника, відгуки відомих людей, мистецтвознавців.

Петро Іванович у розмовах завжди говорив про те, що в зробленому ним є її велика заслуга. Одружився Петро Іванович із Зінаїдою (тоді Мороз), повернувшись із війни (пройшов її з першого і до останнього дня!) у рідне село, де і зустрів свою любов.
Вони пройшли рука в руку разом майже 65 літ, зберігаючи ніжність і теплоту сердець усі роки. А скільки своїх сил вклала вона для того, щоб була встановлена меморіальна дошка Петру Магру на «Будинку художників», а потім, коли вандали її вкрали (бо була з бронзи!), намагалася відновити її хоч і в простішому вигляді.

Дякуючи її старанням ми маємо художній альбом творів Петра Івановича і декілька книжок про нього.

Незгасима зірка

Разом з Петром Івановичем вони виростили двох гідних синів Володимира і Вячеслава, онуків Гордія та Яну, турботою оточили правнучків Ксенію, Володю, Катю та Гліба.

Зінаїда Олександрівна дуже цінувала родинні зв’язки, уміла зібрати величезну родину у різні часи, допомагала і давали добрі поради. Вона стала Берегинею історії і буття своєї рідні по лінії Магрів і по лінії Морозів. Важко повірити в те, що ніколи ми вже не почуємо її мудрих слів і порад, не побачимо її щирої посмішки. Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Але світла пам'ять про Зінаїду Олександрівну житиме в наших серцях. У скорботі низько схиляємо голову. Найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати дітям, онукам, правнукам, рідним, друзям і близьким яскравої незгасимої зірки Зінаїди Магро.

Юлія КЛИМЕНКО