Творча магія дніпровської Кайдашихи

2 жовтня пішла з життя відома актриса Дніпра, народна артистка України, режисер, педагог Лідія Кушкова. Нещодавно актрисі виповнився 81 рік.

60 театральніх років
Талановиту артистку дніпровського театру имені Шевченка Лідію Кушкову добре знають не тільки в нашому місті, а й по усій Україні і за її межами. 60 років вона самовіддано працювала на сцені українського театру, талановито створюючи магічні жіночі образи, наділені глибоким ліризмом і психологізмом. Критики високо цінили її роботи. У 2015 році вистави Кушкової були представлені у Чехії та Польщі, а у 2019 році їх захоплено сприйняли канадські глядачі.
Артистка широкого діапазону. ЇЇ індивідуальність вирізнялася яскравою емоційністю, органікою, мистецтвом перевтілення, глибоким знанням українського побуту і мови. Драматичні і комедійні образи, створені актрисою, сповнені магічною привабливістю, динамічним розвитком, безпосередністю, соковитим гумором.

Сотні яскравих ролей
За роки напруженої мистецької праці талановита актриса виросла в яскраву творчу особистість, створивши більше ста неординарних сценічних ролей, яскравих образів. Вона і Памела Кронкі ("Дорога Памела"), і Жозефіна ("Наполеон і корсиканка"), Настка ("У неділю рано зілля копала"), Джоан ("У пущі" Лесі Українки), Наталя ("Лимерівна" Панаса Мирного). За останні роки створила яскраві образи Долі ("Лісова пісня" Лесі Українки), княгині Рєпніної ("Бал" Лідії Кушкової), Кайдашихи ("Кайдашева сім'я" за Іваном Нечуєм-Левицьким), Мадам Гібер ("Милі дітки"), Еухенії ("Дерева вмирають стоячи") та зіграла ще багато цікавих ролей.
Особливо дніпровські глядачі запам'ятали Лідію Кушкову у ролі "бойової" Кайдашихи, згадуючи, з яким запалом вона втілювала у життя цей цікавий образ.

Артистка, режисер, педагог, депутат…
У 1962-1990 роках Лідія Кушкова - актриса Дніпропетровського академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. В 1990-1993 роках - головний режисер та актриса Дніпропетровського телерадіомовного об'єднання театру-студії "Воля", в 1993-1997 - головний режисер Дніпропетровського ТЮГу, а з 1997 року - актриса та режисер-постановник Дніпропетровського академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка.

На сцені театру багато років йдуть вистави, поставлені Лідією Кушковою: "Наталка-Полтавка" Івана Котляревського, "Назар Стодоля" Тараса Шевченка, "Лісова пісня" Лесі Українки, "Тітонька Чарлі" Брендона Томаса, "Сільва" Імре Кальмана, "Бал" Лідії Кушкової, багато з яких були показані також на сценах театрів багатьох міст України.
Лідія Степанівна була справжнім патріотом своєї держави. Вона нагороджена багатьма орденами та преміями. Активна жінка була депутатом Дніпропетровської обласної ради п'яти скликань (1969 - 1979). Багатьом колегам допомогла отримати квартири.
Понад 14-ти років була головою осередку Національної спілки театральних діячів.
Лідія Кушкова викладала сценічну мову майбутнім акторам, випустила свій курс у Дніпропетровському театрально-художному коледжі. Багато із її вихованців стали видатними митцями.
Лідія Степанівна була віруючою, чесною людиню. Ходила до церкви. Робила людям добро без користі. Мала чудове почуття гумору. Писала вірші і гуморески. У 74 роки отримала права і до смерті їздила на авто. У актриси була чудова пам'ять. Вона знала не тільки свої ролі та партнерів, але й повністю усі п'єcи, які поставила.

Не згасне світло зірки
Весь театральний Дніпро сумує за видатною артисткою. Згадують про яскраву творчу особистість ті, хто мав щастя знати її.
Своїми спогадами поділилася близька подруга Лідії Кушкової - дніпровська журналістка Валентина Литвиненко.
- А сцена вабила, кликала її. Лідія поспішала дарувати людям свій талант, грала своїх сільських дівчат, жінок, перевтілювалась у класичних героїнь, - пише подруга. - Її гру не порівняєш і не сплутаєш з чиєюсь іншою. Таку варто лише раз побачити і захочеться ще і ще…
Прийшло визнання: звання заслуженої, а невдовзі й народної артистки України. Творчий портрет Кушкової - то ще довша розповідь. А сьогодні хочеться сказати про неї, як про людину, щиро закохану в матір-Україну. Служила людям не тільки зі сцени. Була депутатом облради, вирішувала квартирні питання, телефонізацію, каналізацію - всього було. А самій часом таке випадало, що й не сказати.
- Призначення людини виконала і перевиконала, - з гумором казала Кушкова. - Виростила двох менших сестер, двох синів і насадила чотири садки на дачних ділянках.
Висловила свій сум і художній керівник "Будинку мистецтв " Валентина Слобода.

- З такою втратою важко змиритися усім, хто знав прекрасну актрису, хто мав щастя з нею працювати, хто потрапляв в поле її уваги. Осиротіла сцена театру, де вона створила понад 100 жіночих образів, серед яких більшість були головними ролями. Її творчий і організаторський потенціал був запорукою десятків яскравих театральних прем'єр, гарних концертних програм, цікавих творчих зустрічей з глядачем. Лідія Степанівна жила в постійному пошуку кращих режисерських рішень. Як актрисі їй підвласні були всі грані акторської гри: і комедійна, і трагедійна, і іронічна, і делікатно стримана, і непоступлива.
Дякую, Лідіє Степанівно, що Ви були з нами в цьому протирічному світі і подарували нам, глядачам, таку різну себе. Вас з радістю чекали для зустрічі у будь-якому колективі: в студентській аудиторії, на польовому стані, в заводському цеху, в актовому залі військової частини, в гуртожитку та на записі в телестудії. Надовго пам'ятною буде створена Вами авторська моновистава "Кайдашиха" за мотивами повісті "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького, де Ви неперевершено зіграли український характер, що було відзначено найвищою нагородою (ґран-прі) театрального фестивалю Придніпров'я "Січеславна". Ви справжній зразок відданості театру і приклад для інших!

Дорога Лідіє Степанівно! Ми запам'ятаємо зіграні Вами ролі, створені п'єси, поставлені вистави, проведені зустрічі та концерти, численні добрі справи яскравими і незабутніми. Щирі прощальні оплески (проклятий коронавірус не дав змоги попрощатись!)...У глибокому сумі схиляю голову.
Написав зворушливі слова відомий дніпровський режисер Григорій Богомаз-Бабій.
- Лідія Кушкова відійшла у вічність. Але залишається театральна історія життя великої актриси і вічна пам'ять рідних людей, глядачів, колег і театральної світлиці, в якій вона служила до останньої миті.

Вічна пам'ять яскравій зірці!
Юлія КЛИМЕНКО