Фотоподорож до катеринославських пращурів

Нещодавно наші кореспонденти натрапили в соцмережах на світлини наших земляків, зроблені в 1896 році. Виявилося, що ці унікальні знімки сільських жителів Катеринославщини-Дніпропетровщини позаминулого століття робив французький дослідник - барон Жозеф де Бей. 

Дуже цікаво поглянути на його історичні кадри та дізнатися, якими були наші пращури: як вони виглядали, у що були вдягнені, як посміхалися. А може на цих світлинах є ваші родичі?
Відомо, що барон Жозеф де Бей (справжнє прізвище й ім'я - Бей Амур-Огюст-Луї-Жозеф-Бертельо де) був французьким археологом, етнографом, істориком та мандрівником. Від кінця1880-х років він займався археологією, етнографією та історією України.
Він вивчав побут українців та опублікував кілька статей на цю тему.
Барон де Бай неодноразово бував в Україні, добре знав її, знайомився з місцевими дослідниками минулого, вивчав колекції старожитностей, зібраних українськими краєзнавцями. Наприклад, перебуваючи в Катеринославі, він цікавився минулим Запорозької Січі й ознайомився з експонатами музейної колекції Олександра Поля, що в подальшому стала основою експозиції Катеринославського історичного музею, директором якого з 1902 року був Дмитро Іванович Яворницький.

Катеринославщина очима француза
Дніпровські історики розповіли нам, що кінець ХІХ сторіччя став часом значного зацікавлення французьких науковців історією, культурою та побутом українців. А рубіж ХІХ-ХХ століть став періодом розквіту наукової діяльності в Україні відомого французького історика, етнографа й археолога барона Жозефа де Бея (1853-1931).
Характерною особливістю його наукових пошуків стали польові студії, базовані на вивченні конкретних місцевих історичних, етнографічних, археологічних і фольклорних матеріалів. На відміну від більшості своїх колег, барон де Бей неодноразово бував в Україні, добре знав її, знайомився з місцевими дослідниками минулого, вивчав колекції старожитностей, зібрані українськими краєзнавцями.
Наприклад, перебуваючи в Катеринославі, він цікавився минулим Запорозької Січі й ознайомився з експонатами музейної колекції Олександра Миколайовича Поля. А у Києві французький дослідник познайомився з відомим збирачем старовини, археологом і меценатом, нащадком відомого козацького роду Богданом Ханенком, колекцію історичних раритетів якого де Бей назвав "пречудовою" і "багатою".

Спостерігання за катеринославцями
Великого значення де Бей надавав збиранню фольклорних та етнографічних матеріалів. Він спостерігав за побутом українського селянства, його матеріальною та духовною культурою, звичаями, розвагами. Зокрема, він зупинявся на традиції носіння дукачів українськими жінками.
Важливе місце де Бей відводив вивченню пісенної творчості українців й, зокрема, діяльності кобзарів. Навіть зміст однієї з пісень - "Ой, на горі та й женці жнуть" - дослідник навів у французькому перекладі.
Він захоплювався славетним гоголівським "Тарасом Бульбою", віддавав шану літературному таланту Великого Кобзаря і перекладає французькою його поезію "Іван Підкова". Де Бей навіть порівнював запорожців з тамплієрами.

Запрошення у Котовку
В плані вивчення української історії та культури особливе значення для де Бея мало знайомство з Г. Алексєєвим. Певну позитивну роль у їхньому зближенні відіграло також те, що дружина останнього була француженкою з давнього поважного графського роду - Марі-Елізабет-Анжель дю Брей-Геліон де ла Героньєр.
Крім того, саме Алексєєв ознайомив де Бея з експонатами історичної колекції Поля. А також на його запрошення барон відвідав село Котовку (нині Магдалинівського району на Дніпропетровщині), де був розташований його маєток.
- У Котовці, завдяки гостинності та науці мсьє Алексєєва, котрий був одружений з однією з наших землячок, я зміг вивчати країну запорожців, - занотував французький історик у своєму нарисі "У Малоросії: спогади про одну місію".

Зауважимо, що Алексєєв по жіночій лінії був нащадком Данила Апостола, його прабабця Марія Данилівна Селецька (у дівоцтві - Апостол) доводилася гетьману правнукою. Цей сімейний зв'язок з гетьманським родом був ще одним чинником, що підсилював цікавість і повагу Алексєєва до козацьких старожитностей.
Певну допомогу у зборі українознавчого матерілу французькому досліднику надавав князь Урусов. Він був зятем Алексєєва й чоловіком його доньки Віри, яка, відповідно, являлася наполовину француженкою й онукою французького графа.
Також одним з перших серед французьких дослідників де Бей звернувся до вивчення історії, життя та побуту німецьких колоній на Придніпров'ї. Говорячи про заселення нових південних земель російським урядом у ХVІІІ сторіччі і переселення на них "в правління Єлизавети сербів, чорногорців, угорців, молдаван і волохів, які емігрували до пустельних степів", він відмічає й утворення перших німецьких колоній, що з часом ще більше розросталися.

Саме у Котовці де Бей зміг доволі добре поповнити свою колекцію матеріалів з української етнографії, а також зробити кілька фотографій з життя та побуту пересічних українців рубежу ХІХ-ХХ століть. На цих світлинах відбито роботу українських селян, їхній одяг, речі, знаряддя праці, житла, танці. Між іншим, він відзначив, як і інші французькі сучасники, прояви взаємної антипатії між "хохлами" та "кацапами" в українському суспільстві.
Змістовні й багато ілюстровані фотографічним матеріалом розвідки де Бея стали найкращими на той момент французькими дослідженнями української етнографії. Прикрим фактом залишається те, що творчість цього дослідника в країні його прямих наукових зацікавлень мало відома, а, отже, ще потребує подальшого вивчення.

Юлія КЛИМЕНКО