Про що я думаю у цей день

Про те що нам тільки ще належить створити справжню Конституцію - Основний Закон нашоі держави, який визначає політичний устрій, базові правила нашого співжиття в країні і «червоні лінії» для влади.

І прийняти Конституцію повинні не три сотні депутатів у Верховній Раді, а більшість громадян на всеукраїнському референдумі після загального громадського обговорення і загальнонаціональної дискуссії.

Особисто я - за Парламентьску Республіку з двопалатною Радою.

Де нижня палата представляє соціальні прошарки населення, через пропорційні партійні вибори. А верхня палата - місцеве самоврядування і інтереси регіонів, через обранних від кожної громади своїх депутатів.

Я за коаліційний уряд обраний в Раді, де вища посадова особа виконавчої влади - Прем‘ер. Центральний уряд дбає про безпеку, міжнародне представництво, вище судочинство і управляє загальнодержавними активами і інфраструктурою. І не втручається у повноваження громад визначених Конституцією.

Де місцеве самоврядування, само визначаться з податками залишаючи їх у своему бюджеті, обирає своїх суддів і суди, а такожі своіх правоохоронців.

Я за максимальні свободи для украінців - экономічні з мінімальними податками, особисті - розпоряджатися своім життям без втручання держави, за право на озброенний захист свого життя, життя рідних і свого майна, за свободу віросповідання і свободу світогляду. Я за те щоб у Конституції будо зафіксовано право українського народу на повстання проти узурпаторів влади, що намагаються нелегітимно захопити владу і проти влади злочинців.

Я за Україну яка повинна стати Новими Сполученими Штатами. Тількі не на захід від Европи. А новою Країною Свобод на сході.

І міняти Конституцію зможе, кожне покоління украінців, через низку спеціальних процедур, на всеукраїнському референдумі. Бо Конституція це не догма і документ не про минуле. Він про майбутьне - живий Закон, який повинен бути адекватним до часу свого існування.

Нажаль сьогодні Конституція - це формальність, яку не поважала як жодна попередня влада, так не поважає і влада нинішня. А народ просто її не знає і не розуміє - що там до чого. Люди просто радіють вихідному.

Цю роботу нам ще належить виконати.

І в історію ввійде президент, який цей процес ініціює і проявить політичну волю стати останнім украінским президентом. Президентом, який покінчитть з украінским двоголовим спрутом влади. У цього владного монстра конфлікт двух голів і одне тіло з щупальцями що пронизують з Києва усю країну і душать як місцеве самоврядування так і кожного українця. Одна його голова - на Банковій, а друга - на Грушевського.

Нова влада може з’їхати з Печерських пагорбів і осилитися у новому українському «Вашингтоні». Невеличкому урядовому містечку яке можна збудувати десь у центрі країни.

А в середині нової столиці я би запропонував побудувати велику площу. На якій може розташуватися якщо і не все населення країни, то як мінімум - дох.я. І назва для неї вже є. Майдан.

Сергій Гайдай