Кому довіряють українці

Останнє опитування Центру Разумкова (опитано 2019 респондентів, з 29 липня по 4 серпня 2021 року): Довіра до інститутів суспільства та політиків, електоральні орієнтації громадян України (липень-серпень 2021р.) (razumkov.org.ua)

Вже традиційна картина – українці не довіряють абсолютній більшості державних інституцій. Виключення теж традиційне – Збройні сили України, до них додалися Державна служба з надзвичайних ситуацій, Державна прикордонна служба, Національна гвардія України. Що об’єднує ці державні інституції? Це ті, хто нас захищає, і з ким ми не стикаємось в негативному контексті, про кого майже не чуємо поганої інформації. Навколо них не має конфліктів політичних інтересів.

Також вже традиційно більшість українців довіряє місцевій владі, і не довіряє центральним державним інститутам. Це давно відомий феномен. Він пояснюється двома причинами: 1) ситуацію на місцях українці оцінюють більш позитивно, ніж ситуацію в країні в цілому, яку оцінюють через телевізор (це стабільно підтверджується різноманітними показниками); 2) ставлення до центральної влади завжди формується через фокус політичних симпатій і антипатій, тому домінують критики і прихильники опонентів влади; крім того, саме на центральну владу покладають відповідальність на різноманітні соціально-економічні і політичні проблеми.

Давно звична картина і недовіри до всіх політиків. Виключення з цієї тенденції бувають вкрай рідко (останній раз в 2019 р. – феномен Зеленського). Володимир Зеленський і зараз лідирує за показником довіри, але вже в рамках «української норми» (йому довіряють близько третини респондентів). Показово, хто очолив список тих політиків, кому не довіряють українці: В. Медведчук – йому не довіряють 78%, П. Порошенко - 75,5%, В. Рабінович - 74%.

Петро Порошенко серед лідерів за цим негативним показником вже давно, ще з часів свого президентства (власне, саме тоді і сформувалося негативне ставлення до нього). І цю ситуацію не поміняли ні опозиційний статус, ні активні і масштабні піар-кампанії команди Порошенка. Це, дійсно, як вирок. Є над чим замислитись.

А от Віктор Медведчук вийшов в лідери, на мій погляд, завдяки різкому зростанню суспільної уваги до його персони за останні півроку (і санкції, і плівки, тощо). І є певна іронія долі в тому, що про Медведчука і Порошенка ми останнім часом згадуємо одночасно і у певному взаємозв’язку. Ну а недовіра В.Рабіновичу – це прояв загальної недовіри до ОПЗЖ та всіх її лідерів (Юрію Бойку, наприклад, не довіряють 73% опитаних). І також показово, що серед лідерів недовіри – політики, які очолюють протилежні політичні табори, які належать до старої політичної когорти.

Недовіра до «старих політиків» залишається незмінною, хоча ставлення до «нових» стало значно більш критичним.

Володимир Фесенко