Карго-культ карантину, або як компенсувати непрофесійність держави

Боротьба з епідемією на національному рівні складається з чотирьох пунктів:

1. Карантин для населення, що збільшує соціальну дистанцію та сповільнює розповсюдження вірусу.

2. Посилення спроможності національної системи охорони здоров'я за рахунок виграшу часу карантином.

3. Закриття кордонів та обсервація всіх прибулих, бо саме вони є першими потенційними носіями вірусу.

4. Масове тестування всіх, хто прибув з-за кордону або мав справу з прибулими чи з тими, хто захворів.

 

У нас втілений лише перший пункт і частково втілюється другий. Закриття кордонів не має сенсу без обсервації та тестування всіх потенційних носіїв, що прибувають із інших карантинних зон. Карантин не має сенсу без масового тестування і виявлення всіх хворих.

 

Таким чином, у нашому випадку маємо справу з карго-культом, тобто непрофесійною імітацією окремих зовнішніх ознак справжньої боротьби з епідемією.

 

Що можемо зробити ми, прості громадяни?

а) Виявити серед своїх знайомих всіх, хто прибув з-за кордону, і наполягати, щоб вони здали тести (хто не зможе, щоб принаймні самоізолювалися на два тижні).

б) У випадку підтвердженого захворювання наполягати, щоб вони негайно звернулися до лікаря, а також склали списки своїх контактів після прибуття, зв'язалися з ними усіма, повідомили про загрозу і наполягали на тестуванні.

в) Виявити серед своїх знайомих всіх, хто захворів, і так само див. пункт "б" про списки та повідомлення.

Цим мають займатися державні інституції. Але в нас їх майже нема, а ті, що є, не працюють. Тому, як і раніше, доведеться робити самим.

Пам'ятайте: коли ви умовили пройти тестування одного потенційного носія -- ви зберегли одне чи кілька життів.

Поширюйте.

Валерій Пекар