Карантин после 11 мая: “Бедные с детьми, оставайтесь дома”

"Карантин для бідних" – так вже назвали в соціальних мережах новий формат протиепідемічних обмежень, затверджений урядом.

І дійсно – якщо у вас є автомобіль і немає маленьких дітей, то з 11 травня ви зможете повернутися майже до звичного життя.

Їздити на роботу і заробляти гроші, витрачати їх в магазинах та сидіти на літніх терасах кафе.

 

Але якщо ви живете не поруч з місцем роботи, у вас немає машини, а роботодавець не має грошей на розвозку, то працювати і заробляти ви не зможете.

І якщо у вас є маленькі діти, то їздити на роботу, та й часто працювати загалом, ви не зможете теж – садочки та школи залишатимуться закритими.

 

Уряд не оприлюднив конкретного плану з датами ані щодо відкриття міського та приміського транспорту, ані, на відміну від інших країн Європи, щодо відновлення роботи садочків та шкіл.

Незаможні містяни та батьки й далі не мають жодного уявлення, коли вони зможуть повернутися до праці.

Особливо гострою транспортна проблема є для мешканців Києва та Харкова, де, за останньою урядовою оцінкою, мешкають близько 15% населення країни.

 

У цих двох містах України метро є найважливішим видом громадського транспорту. Оголошений прем’єр-міністром план виходу з карантину передбачає повноцінне відкриття метрополітену лише на четвертому, передостанньому, етапі.

 

Його передумовою мають стати 7 днів виявлення не більше 5, причому не пов’язаних між собою, випадків зараження коронавірусом на область.

Це аж в 10 разів менше, ніж зараз щодня виявляється в Києві, але лише трохи більше 1 випадку на мільйон мешканців.

Наприклад, в Києві метро щодня забезпечувало в середньому 1,3 млн поїздок, отже, не менше 500 тис. киян до карантину щодня їздили на роботу чи навчання на метро.

В місті діаметром 35 км ані наземний транспорт, ані велосипед не зможуть замінити метро. Отже, сотні тисяч киян ще невизначений час не зможуть діставатися своїх робочих місць.

При цьому в жодній країні Євросоюзу, навіть найбільш постраждалих від епідемії, метро не закривали повністю.

 

Пасажиропотоки там впали самі через обмеження роботи окремих секторів економіки та перехід офісних працівників на віддалену роботу.

Подібного ефекту в Україні можна було б досягти, призупинивши на час карантину, а далі – монетизувавши пільги на проїзд в громадському транспорті для пенсіонерів – групи ризику COVID-19. Звісно, що й суттєва частка офісних працівників перші тижні далі працюватиме частково чи повністю у віддаленому режимі через побоювання заразитися вірусом.

 

Так само незрозумілою та важкою залишається ситуація для батьків. На відміну від тієї ж Польщі, український уряд не запропонував жодного реального механізму допомоги тим, хто до карантину працював, а зараз через закриті садочки та школи змушений доглядати за дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.

Ті, хто можуть працювати дистанційно, змушені поєднувати догляд за дитиною з роботою із дому. Це створює на них подвійне навантаження.

Але багатьом працювати дистанційно не дозволяє тип роботи і вони змушені йти у відпустку за власний рахунок, звертатись за допомогою по догляду за дітьми до родичів, які часто перебувають в групі ризику, або навіть звільнятися, якщо роботодавець не готовий поставитися до їхньої ситуації з розумінням в цей важкий час.

 

Отже, перша хвиля послаблення карантину стала відповіддю насамперед на вимоги бізнесу з найбільш постраждалих від обмежень секторів.

Але вона не зняла горизонтальних обмежень, які унеможливлюють роботу кількох мільйонів українців з низьким та середнім достатком.

Це зробило український карантин ще менш соціально справедливим, ніж він був від початку.

Уряд має якнайшвидше відновити нормальну роботу міського та приміського транспорту, відкрити дитячі садочки та щонайменше початкові класи шкіл з можливим продовженням навчального року на кілька тижнів.

Це вже зроблено в багатьох країнах Європи, а інші оголосили про подібні кроки з середини травня.

 

Глеб Вишлинский

исполнительный директор Центра экономической стратегии

 

Украинская правда