Спіруліна — це не водорість у класичному розумінні, а ціанобактерія. Вона росте у лужних озерах і на фермах з контрольованими умовами, перетворюється на порошок або капсули й оселяється на кухонних полицях тих, хто хоче додати в раціон щось зелене, насичене й дуже корисне.
На смак спіруліна — як море. Комусь подобається одразу, а комусь потрібні капсули, де смак зовсім не відчувається. Тож у порошку її зручно кидати в смузі, йогурт, каші чи хумус, а капсули — варіант для тих, хто не хоче експериментувати зі смаком, а прагне просто отримати пул користі.
Чому навколо неї стільки уваги?
Бо суха спіруліна — це приблизно 60–70% білка з повним набором незамінних амінокислот (правда, метіоніну й цистеїну в ній не так багато, тож міксувати з іншими джерелами білка буде гарною ідеєю).
Плюс пігменти на кшталт фікоціаніну (саме він дає той яскраво-бірюзовий колір), хлорофіл, бета-каротин, мінерали на зразок заліза, магнію та калію. Вітаміни групи B теж присутні, але важливий нюанс. B12 зі спіруліни не варто вважати надійним та повноцінним джерелом. З цієї зелені організм засвоює його не так добре, як варто. Тож тим, хто на рослинному харчуванні, про B12 краще подбати окремо.
Властивості краще описувати без гучних обіцянок. Тож спіруліна — це насамперед поживний інгредієнт. Саме таким її й варто сприймати, як спосіб додати в раціон білок і мікронутрієнти, а не як “ліки від усього”.
У літературі також часто обговорюють антиоксидантні властивості фікоціаніну, можливий вплив на відчуття рівної енергії впродовж дня та спроможності щодо ліпідного профілю або толерантності до навантажень. І все так є. Але результати залежать від дози, тривалості курсу та якості сировини.
Найкраща стратегія — почати та слідкувати за собою.
Чому капсули кращі за порошок?
По-перше, вони знімають питання дози. У кожній капсулі фіксована кількість, тож легше дотримуватися режиму й поступово, без сюрпризів, знаходити “свою” кількість.
По-друге, смак і запах залишаються за бортом. Жодної боротьби, жодних зелених плям на кухні, жодної потреби підсолоджувати або маскувати присмак.
По-третє, капсули стабільніші у зберіганні. Порційне пакування менше контактує з повітрям і вологою, а непрозорі банки або блістери захищають чутливі пігменти від світла.
По-четверте, це про рутину без тертя. Коли приймання займає кілька секунд і не вимагає кухонної логістики, його рідше пропускають.
По-четверте, капсули можна приймати разом з їжею і запивати водою. Так набагато комфортніше, ніж розчиняти порошок.
У підсумку формується саме те, що дає найбільшу користь — регулярність.
Звісно, порошок не варто “списувати”. Якщо є бажання гратися з кольорами й текстурами їжі, він незамінний. Бірюзовий латте на фікоціаніні чи яскравий смузі — це красиво й смачно, коли подобається характер. Але у робочі дні, у подорожі, в спортзалі після тренування або просто під час обіду в офісі капсули відверто практичніші.
Як інтегрувати спіруліну так, щоб організм сказав “дякую”?
Почати дуже обережно. Невелика кількість на день протягом тижня-двох — і чесне спостереження за сном, травленням, енергією. Далі — повільна титрація, якщо все комфортно. Більшості підходить ранковий або денний час, разом із їжею та склянкою води. Через 6–8 тижнів корисно зробити паузу, аби оцінити, що насправді змінилося.
Зберігання теж просте, але важливе. Темне сухе місце, щільно закрита тара. Якщо це порошок, повітря і волога його вороги, а якщо капсули — дотримання терміну придатності і герметичності робить свою справу.
Метки: здоров'я
