Релоковані та успішні

Гостинна Львівщина з початку війни надала притулок не тільки тисячам переселенців з різних куточків країни, а й багатьом підприємствам з інших регіонів.

До Львівської області переїхало близько двохсот підприємств з гарячих точок України. Ще близько тисячі подали до Львівської ОВА заявки на релокацію.

Як розповів нам під час зустрічі голова Львівської ОВА Максим Козицький, завдяки релокованим підприємствам, на Львівщині вдалося створити більше чотирьох тисяч нових робочих місць.

1

Нагадаємо, у прес-тур «Місцеві громади Львівщини в умовах воєнного стану. Виклики та досягнення»
журналістів з восьми областей України запросив Харківський прес-клуб.

2

Було харківське – стало львівське

 

Так от, релокований бізнес «приживається» на Львівщині, як рідний.

Причому, працює він тут, практично не зменшуючи потужностей, має змогу залишатися успішним та прибутковим.

У цьому ми змогли переконатися на власні очі, завітавши до меблевого заводу компанії «Roomio» та поспілкувавшись з її директором Володимиром Мисиком.

5

Через постійні обстріли у Харкові, меблеве підприємство змушене було переїхати до більш безпечної Львівщини.
Компанія «Roomio» створює якісні дизайнерські меблі преміум класу.

 

Працюють харків’яни тут з березня, винаймаючи великий ангар колишнього складу у селі Милошевичі під Львовом.
Вдалося перевезти усе коштовне інноваційне обладнання. Наразі виготовляють меблі для експорту до Європи. Серед їхніх замовників - Данія, Нідерланди, Німеччина, Словенія.

 

До війни у штаті підприємства було 60 співробітників, наразі залишилося 15. Планують збільшувати кількість робочих місць за рахунок місцевих мешканців.

 

-На Львівщині безпечно і до кордону близько, логістика постачань замовлень до Європи зручніша. Та і умови для роботи тут вигідні, орендна плата більш-менш доступна.
Нам вдається співпрацювати з тими ж постачальниками, що і до релокації. Попит на нашу продукцію є. Плануємо збільшувати обсяги виробництва, - каже директор меблевої компанії Володимир Мисик.

6
Релокація бізнесу, звичайно, не можлива без певних складнощів та втрат, але компанії вдалося зберігти достойну заробітну платню та вчасно її виплачувати своїм працівникам. Та з початком війни компанія навіть виплатила кожному співробітнику по п’ять тисяч гривень матеріальної допомоги. Також «Roomio» безкоштовно годує своїх працівників.
Пан Володимир провів нам невелику екскурсію заводом.

У виробничому цеху ми побачили сучасне високоточне обладнання, де все комп’ютеризовано.

14

Виробничий процес триває спокійно, безпечно, злагоджено та плідно.
Колектив «Roomio» в основному чоловічий, але на заводі працює й одна жінка.

До речі, перший поверх орендованої будівлі - виробничий, а на другому харків’яни організували невеликий хостел з кімнатами для співробітників, кухнею та усіма зручностями.
Тобто у працівників є можливість мешкати разом – як одна велика дружна родина. Та зовсім поряд із робочим місцем.
Деякі співробітники переїхали на Львівщину зі своїми сім’ями.
По їхнім спокійним усміхненим обличчям видно, що їм тут добре.

 

До речі, Володимир зізнається, коли у підприємства з’явиться можливість повернутися назад до Харкова, на Львівщині все одно залишиться філія компанії та завод. Бо тут є усі умови для успішного бізнесу.

12

Пан Володимир розповів кореспондентці «Дніпра вечірнього», що незабаром компанія планує постачати меблі також і до Дніпра, співпрацюючи в дніпровськими замовниками.

 

Затишок та безпека

 
Наша журналістська група завітала до львівського модульного містечка, аби побачити, як живуть тут люди, постраждалі від війни.

До речі, модульне містечко у Львові – таке ж саме, яке з’явилося раніше у Дніпрі та у кількох містах нашої області. Будова та принцип проживання в них майже однакові.

Усі модульні містечка складаються з контейнерних будиночків з кімнатами сімейного типу. Це такий собі гуртожиток.
Модульні будиночки повністю обладнані усім необхідним для життя – від меблів до кухонного приладдя.

 

Модульне містечко, в якому нам довелося побувати, можна сказати, зовсім новеньке, відкрите наприкінці травня. Воно стало третім і найбільшим таким містечком у Львові.

У нього навіть є своя назва – «Маріяполіс», на честь багатостраждального Маріуполя.

11

Містечко цілодобово охороняють.
Ці модульні будиночки - допомога українцям від Польщі.
Мешкати тут може загалом 370 людей. У черзі на поселення близько тисячі ВПО.

У першу чергу кімнати надають переселенцям з дітьми, літнім людям та людям з інвалідністю.
Проживання та користування усіма зручностями – безкоштовне. Ще є можливість тричі на день безкоштовно харчуватись. Усі витрати на харчування - за рахунок місцевої релігійної організації.

Для життя тут є усі умови. У кожній кімнатці – двоярусні ліжка, шафи, столик. Окремо розташовані охайні санвузли із умивальниками та душовими кабінами, є також пральня.

На території знаходиться їдальня, де годують переселенців, та є прилади, аби за бажанням приготувати їжу власноруч.

А від мешканців «Маріяполісу» вимагається лише утримувати своє житло в порядку та чемно поводитися із сусідами.

3

У містечку проживають здебільшого переселенці з Донецької та Луганської областей.

Ми поспілкувалися з родиною, яка евакуювалася зі Слов’янську.
Пенсіонерка Валентина Михайлівна та її донька Таїсія мають інвалідність.

Разом із жінками мешкає чоловік Таїсії та донька-підліток, а ще їхній біленький домашній котик.

Оселилися вони тут з початку літа.

8
-Наше житло у Слов’янську частково зруйноване. Там зараз страшно. Тому ми вирішили евакуюватися, - розповідає Таїсія. – Нам тут дуже подобається, умови гарні, затишно. Про нас турбуються. А головне, що тут спокійно, не чутно вибухів. Ми вже стали звикати до мирного життя.

7
Переселенці, яким довелося тривали час мешкати у шелтерах, спортзалах та спати долі на матрацах, дуже цінують надане житло та ставляться до нього дбайливо.

Влада міста обіцяє, що взимку у модульних помешканнях буде тепло.
Волонтери навіть організували у містечку дитячу кімнату, де працює імпровізований дитсадочок.

10
І головне, що дітлахам тут затишно та безпечно. Поглянувши у їхні безтурботні допитливі вічка та побачивши щирі посмішки на дитячих обличчях, розумієш, що маленькі українці вже майже забули пережиті жахіття та почуваються, як вдома.

9

Неймовірна історія переселенки

 

У ході прес-туру Львівщиною ми познайомилися із дівчиною, історія якої є яскравим прикладом того, як переселенцю можна зробити кар'єру у чужому місті.

4

Переселенка Наталія Гончарова мешкала в Маріуполі, де працювала головним дендрологом міста.

Так сталося, що 24 лютого вона була у відпустці на западі України. Тож додому дівчина не повернулася.

Наталія згадує, що доля зводила її із добрими людьми, які допомагали, чим могли. Але й вона не сиділа,склавши руки, а активно шукала роботу, моніторила вакансії та надсилала резюме.

І пошуки принесли свої результати. Наталію запросили на співбесіду до Львівської міської ради.

В результаті, досвідчена фахівчиня отримала
посаду заступника начальника управління екології та природних ресурсів ЛМР.

 

Колеги допомогли їй винайняти квартиру у Львові за досить прийнятною ціною та недалеко від офісу. Так все оптимально і склалося.
Наталія каже, що, звісно, дуже сумує за Маріуполем, але Львів їй теж став рідним.
Тепер Наталія майже щодня обходить місцеві парки, але не заради прогулянок – це її робота. Мереселенка з Маріуполя працює задля того, аби Львів залишався зеленим квітучим містом.

15

 

Юлія КЛИМЕНКО

 

 

 

Метки: Львівщина, релокація