Навіщо міністр фінансів Марченко підігріває девальваційні настрої

– Жоден курс з тих, що закладалися у бюджеті, не справджувався.

Він технічний, закладається для проведення певних бюджетних розрахунків.
Такі прогнози треба розглядати з великим припущенням. Скоріше, це думки вголос від міністра фінансів, але не дуже позитивні, - каже Олексій Кущ, аналітик аналітичного центру “Об’єднана Україна”.

Міністр не має працювати на девальвацію нацвалюти.
Гривня девальвувала з початку війни з 25 до 36,6, якщо брати офіційний курс, і мало, вважає міністр.
Дивна позиція.
Нащо підігрівати девальваційні настрої та очікування, коли вони й так досить великі?
Макроекономічна ситуація й так не на нашому боці.
Постійне зростання імпорту, падіння експорту, дорогий долар на світовому ринку.
Індекс долара зараз на рівні 104-105, і на інтервалі 11-12 місяців це максимальне значення, що пов’язане із монетарною політикою Федеральної резервної системи, підвищенням відсоткових ставок.
Долар зараз кладе на лопатки і євро, і японську єну, і індійську рупію, і китайський юань.
Є психологічні передумови девальвації гривні.
Під час війни люди намагаються накопичувати гроші в інвалюті.
Є мікроекономічні передумови, коли частина зарплат йде на валютний ринок.
Є фактори, пов’язані з імпортом-експортом, і за підсумками року торговельна діра буде $20 млрд, черговий антиректорд.
У нас є політика фіксованого курсу.
НБУ завтра може поставити курс 33,5, а післязавтра 38,9. За великим рахунком, може встановити будь-який у межах здорового глузду.
Найцікавіше, що валютні резерви дозволяють забезпечити необхідною підтримкою будь-який, якщо не брати екстремуми.
Курс встановлюється адміністративним шляхом, але при цьому в ці прогнози вписуються якісь очікування. Не здається, що це дещо маніпулятивно? Розмови навколо фіксованого курсу мають неприємний відтінок.
У Марченко є всі можливості комунікувати із НБУ, не виносячи у публічну площину.
Міністру фінансів потрібно, щоб курс впав, бо від цього йдуть розрахунки митних платежів по імпорту та експорту.
Відповідно, надійде більше доходів від платежів, прив’язаних до курсу. У тому числі від ПДВ на імпортні товари. Питання у тому, наскільки це зараз об’єктивно.
Для того, щоб підтримувати експорт за допомогою девальвації нацвалюти, потрібна організована економічна політика в країні.
А якщо її немає, то девальвація експорт не підтримає, а лише призведе до здороження імпорту.
Я завжди виступав за те, щоб курс гривні мав плавну передбачувану девальвацію для підтримки експортного потенціалу, як це свого часу робив Китай.
Але зараз я виступаю за тимчасове укріплення гривні до 32-33 за долар.
Планова девальвація може підтримувати експорт, якщо він є.
Але якщо ж він звівся до вивезення тільки кукурудзи та зерна, промислова політика відсутня, промислові підприємства у більшості зупинені, тоді меншим злом буде укріплення гривні.
За рахунок цього здешевлення імпорту та зниження інфляції до прийнятного рівня – десь 10%.
Це дозволило б знизити облікову ставку НБУ та розблокувати кредитні канали фінансування економіки.
Що допомогло б економіці більше, ніж девальвація для підтримки експорту.
А тим часом населення розмовами про надто міцну гривню просто провокують купувати більше доларів.
В умовах, коли держава сама встановлює курс, це погано пахне.
Якщо курс фіксований, все вирішується шляхом робочих нарад між Мінфіном та НБУ.
Розмови міністра фінансів про те, яким міг би бути курс, могли б бути, якби він був ринковим, плаваючим.
Тоді Мінфін міг би артикулювати для НБУ та ринку своє бачення.
Якщо ж курс фіксований, немає сенсу у таких публічних заявах.