Рудий стафілін – Oxyporus rufus – один із рідкісних видів, який останніми роками
знижує чисельність у нашому регіоні та в Європі в цілому. Мабуть, причини у тому, що личинки та
дорослі жуки пов’язані з грибами. Вони споживають м’які частини плодових тіл, у першу чергу
звертаючи увагу на личинок двокрилих, які споживають плодові тіла.
- Це досить великі жуки, 20 мм довжиною, - розповідає доцент кафедри екології та біорізноманіття Віктор Бригадиренко. - Кутикула блискуча, яскравих червоного та чорного кольорів. Великі щелепи дозволяють жуку прокусити шкіру людини, але такі випадки трапляються дуже рідко. Ці комахи
надзвичайно рухливі, швидко злітають у повітря, зовні нагадують досить великих ос. Зустрічається по всій Євразії (від Британії та Іспанії до Японії). Але інтенсивне забруднення довкілля пестицидами, важкими металами, промисловими та військовими токсикантами викликає
накопичення цих речовин у плодових тілах грибів. Приблизно в 10 разів зростає концентрація цих токсикантів у тілі личинок двокрилих і в 100 разів – у тілі рудого стафіліна. А така концентрація вже для багатьох популяцій жука стає нищівною.
Фахівець каже, шо рудий стафілін - індикатор відносно чистого середовища. Такі організми-біоіндикатори дають інтегровану оцінку токсичності середовища за сотнями або тисячами різних речовин-ксенобіотиків.
- Ми можемо аналізувати приладами сотню різних речовин, але не виявити якоїсь надзвичайно отруйної сто першої речовини, адже хіміки насинтезували десятки мільйонів різних токсичних речовин, відсутніх у живій природі (їх називають ксенобіотиками), -пояснює вчений. - Саме тому організми-біоіндикатори – це як дешевий і надійний бабусин термометр, який досить швидко та надійно визначає хвора людина чи ні (невдаючись до подробиць, яка сама хвороба у людини). Так і рудий стабілін – це жук-біоіндикатор, який свідчить, що ксенобіотиків у конкретному біотопі ще не надзвичайно висока концентрація.
