Головні скарби Новояворівської громади очима дніпровських гостей

Нещодавно кореспондентка «Дніпра вечірнього» побувала на Львівщині. Та не тільки у самому Львові, а й познайомилася із життям тамтешніх громад.
У мальовничий Львівський край журналістів з восьми областей України запросив Харківський прес-клуб у рамках прес-туру «Місцеві громади Львівщини в умовах воєнного стану. Виклики та досягнення».

30-768x576
Спершу ми вирушили до Яворівського району. А саме - до Новояворівської громади та її адміністративного центру – невеличкого містечка Новояворівськ. До речі, це одне з наймолодших міст України. Але воно має свої усталені автентичні традиції.

 

Цікаво було дізнатися, що саме у Новояворівську мешкав та починав свій творчий шлях знаменитий Кузьма Скрябін (Андрій Кузьменко). А в місцевому Палаці культури «Кристал» стартувала музична кар’єра популярного виконавця DZIDZIO (Михайла Хоми).

10

А ще з Новояворівську швидко можна дістатись як до Львова, так і до кордону із Польщею, що досить зручно та надає певну свободу мешканцям.

 

Звісно, ми цікавилися життям Новояворівської громади в умовах війни.

 

-Наша громада стала прихистком для людей, які постарждали від війни зі всієї країни від початку повномасштабного вторгнення. Всі, хто просить допомоги -її отримує. Це наш принцип, - говорить голова Новояворівської територіальної громади Володимир Мацелюх.

13
Він розповів, що наразі у громаді перебуває близько 2-х тисяч переселенців. Хоча з початку війни приймали й 4 тисячі. Людей селять у гуртожитки та розміщують по хатах гостинних місцевих мешканців.
Аби не обтяжувати читачів довгими розповідями, хочу перелічити головні «родзинки», або скарби Новояворівської громади, якій однозначно є чим пишатись.

 

Культурний скарб

Берегині Новояворівського краєзнавчого музею - директорка Леся Більська та екскурсовод Галина Рось
запросили нас до унікального культурного простору.

Дуже вразило, з якою любов’ю та повагою ці молоді дівчата ставляться до історії свого краю та прагнуть популяризувати його нематеріальну спадщину.
Вони з таким захопленням та ентузіазмом розповідають про традиції та історико-культурні надбання Яворівщини, що цей край одразу стає заїжджим гостям, наче рідний.

леся

14
Приємно усвідомлювати, що на цих цінностях у громаді виховують і підростаюче покоління. Адже місцеві дітлахи полюбляють бувати у краєзнавчому музеї, де для малечі частенько влаштовують пізнавальні заходи з цікавими майстер-класами.
До одного з таких майстер-класів запросили долучитися і нашу медійну команду.
І це виявилося досить захоплюючим заняттям.
Чи могли ми, серйозні журналісти, уявити, що саме у Новояворівську відчуємо себе на певний час безтурботними дітьми.
Господиням вдалося занурити кожного з нас у світ дитинства та творчості, запропонувавши власноруч розписати «Яворівську забавку».

люди
До речі, «Яворівська забавка» - не просто іграшка, а одна із культурних спадщин громади, яка
працює на розвиток регіону, навіть у воєнний час.

настя
Це екологічні іграшки, які майструються в основному з осики (вважають, що вона має властивість відганяти усе лихе) та прикрашаються традиційним яворівським розписом - «вербівкою». Всі малюнки (квіти і листочки) виконують, як вербові гілки.

12
Здавна для розпису «Яворівської забавки» використовувалося три кольори: зелений (що символізує траву та листя), червоний (плоди та ягоди), синій (небо та воду), а на початку 20 століття почав використовуватися четвертий колір - жовтий (символ сонця).
«Яворівська забавка» - достатньо відома іграшка. Перші письмові згадки про неї датують 17 століттям, а її розквіт розпочався наприкінці 19 століття.

Такі іграшки не шкодять здоров'ю дітей, бо зроблені виключно з деревини, а розписують їх лише безпечними акриловими фарбами.
Причому, ми особисто могли упевнитися, що іграшки ці мають оригінальну задумку, вони не тільки розважають дітлахів, а й розвивають деякі здібності та спритність.

Так, наприклад, іграшка, де треба потрапити дерев’яною кулькою в отвір, визвала неабиякий ажіотаж у нашої медійної команди. Бо це виявилося не так-то і легко. І кожен прагнув спробувати. Ото вже веселощів було!

Ще здавна місцеві казали, що «Яворівська забавка» з хати нечисть виганяє та довголіття додає.

 

Тож повернемося до нашого майстер-класу. Кожен медійник узявся розмальовувати власного птаха миру – по дереву акрилом. І треба було бачити наші старання! Невгамовна мистецька фантазія допомогла кожному створити свого яскравого фантазійного птаха. Та кожен узяв додому частинку Новояворівську – власноруч розписаний пташку-магніт.

1
Гастрономічний скарб

Дізналися ми у Новояворівску також, що таке їжа з історією, або, як гречка з картоплею подружилися.
Журналістській групі провели майстер-клас по випіканню знаменитого у тому краї «Яворівського пирога».

Якщо комусь у нас, на Дніпропетровщині, запропонувати змішати разом картопляне пюре та гречку, то це як мінімум викличе великий подив.

А от на Галичині за таким дивним рецептом здавна готують смачну традиційну страву - на дріжджовому тісті з поєднанням начинки з гречки та картоплі.
«Яворівський пиріг» або гречаний пиріг – це головна гастрономічна традиція Галицького краю, якій вже 200 років. За свою простоту, добрий смак та поживність пиріг став улюбленцем багатьох галичан. На Яворівщині його вміє пекти кожна господиня. А мистецтво його приготування передається з покоління у покоління.

-Він готується у кожній родині на свята, а дехто навіть й кожної неділі пече, – розповідає директорка музею Леся Більська.
Досвідчений кухар ресторану «Кристал» Ольга Ольшанська продемонструвала нам усю технологію приготування «Яворівського пирога», супроводжуючи це цікавими історіями та примовками.

11

А потім періг посадили у піч. Цілу годину він томився там, а нам кортіло швидше спробувати давню галицьку традицію на смак.

до
Та ось диво-пиріг підійшов, і кожен зміг скуштувати по шматочку цього красеня. Просто неймовірно! Я навіть не уявляла, що гречка та картопля, гармонійно поєднані у «Яворівському пирозі» - це так смачно!

після
Рецепт цього галицького смаколика не розголошуватиму. Нехай буде інтрига. Приїздіть до Новояворівську та скуштуйте!

До речі, у липні 2022 року як «Яворівський пиріг», так і «Яворівська забавка» були занесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Згодом їх мають внести до реєстру ЮНЕСКО.

Духовний скарб

За 9 кілометрів від Новояворівська розташоване село Прилбичі. Це родинне село Шептицьких - найвидатніших провідників української церкви й національного руху.
Нам розповіли, що у катехитично-реколекційному центрі імені родини Шептицьких облаштовують соціальний хостел для переселенців. Та побували ми навіть на його будівництві.
З часом у хостелі планують розмістити 15 людей.

4
Ідея звести хостел для переселенців виникла в отців центру імені Шептицьких. З мешканцями хостелу укладуть договір, де головною умовою буде - допомагати центру Шептицького та храму у різних не складних роботах.

 

Про це розповів під час зустрічі із журналістами отець собору Пресвятої Богородиці Андрій Побігущий.

7

Роботи повинні закінчити за кілька місяців. Сам проєкт коштує мільйон гривень. Гроші на хостел допомогли назбирати небайдужі місцеві мешканці, які радо робили пожертви, а також благодійні центри, зокрема «Карітас».
На повну реалізацію проєкту ще потрібно близько 150 тисяч гривень.
Тому кошти вирішили зібрати, провівши аукціон з продажу ікон. Та ікони ці не звичайні, а написані місцевими мешканцями, в основному дітками.

Поряд із майбутнім хостелом розташований храм-музей імені Шептицьких.
Храм у Прилбичах славиться своїм майстер-класом з розпису ікон із назвою «Ікона на склі».
Малюють і діти, і дорослі, і молодь, і пенсіонери. Кожен вкладає у свою ікону тепло та частинку душі.

Саме ці ікони, намальовані добрими людьми, направлять на благодійний аукціон, щоб зібрати кошти на завершальні ремонтні роботи у хостелі.

5

-Наш майстер-клас з розпису ікон на склі став дуже популярним. Тепер проводимо такі майстер-класи щотижня. Ми молимось та пишемо ікони, пізнаємо їх історію та сакральний зміст. Дуже зворушливо, коли дітки кажуть: «А я кожного вечора молюсь перед іконою, яку сам написав». Значить, це важлива та потрібна справа, – розповідає отець Андрій Побігущий.

6

До речі, якщо людині важко розлучитися із написаною власноруч іконою, свій витвір можна забрати додому за невеликий внесок.

9

8

Екологічний скарб

Мали нагоду побувати у дивовижній мальовничій місцевості, де посеред лісу стоїть одна єдина невеличка хатинка. А поряд пасеться ціла ватага доброзичливих, майже ручних кіз. Це виявилася козяча ферма молодого подружжя - Андрія та Галини Маланчаків. Знаходится вона у невеличкому селі Когути, що усього за три кілометри від Новояворівська.

15

«Cozy farm» - це теж одна з «родзинок» Яворівщини.
Пять років тому успішні молоді люди Андрій та Галина полишили міське життя та переїхали на околицю села Когути.
Друзі подарували їм декілька кізок. І це стало початком народження великої козиної ферми. Сьогодні у сімейному господарстві вже близько 60-ти кіз різних порід.

16

Зараз Маланчаків вже четверо. Чарівні малюки – донечка з казковим ім’ям Алітея та синочок Ян ростуть посеред буйної природи на свіжому повітрі та вживають екологічно чисте козине молочко та сир. Батьки вважають, що це найкраща інвестиція у їхнє здоров’я та щасливе майбутнє.

чотири малан

Та тепер це не просто приватна ферма, де можна придбати крафтові сири. Маланчаки перетворили своє подвір’я на публічний екологічний простір.
Люди, які втомилися від галасливих мегаполісів, можуть приїздити до креативного екопростору «Cozy farm» та відпочити тілом та душею. А господарі радо приймають та тепло спілкуються із гостями на будь-які теми. Таким чином Маланчаки розвивають екотуризм у своєму краї, навіть у складний воєнний час.

 

Завітати до «козиного царства» може будь-хто, незалежно від фінансового стану. На території є пеньок-скринька з написом «Дякувати тут», і кожен самостійно визначає вартість відвідин екоферми. Частину коштів фермери передають на ЗСУ.

Також подружжя організовує для охочих і екодозвілля, креативні екскурсії з дегустацією сирів, до ферми постійно приїздять на фотосесії, а місцеві просто полюбляють завітати у вихідні до Маланчаків на пікнік. Люди їдуть відпочити навіть зі Львова. Також про цей затишний куточок знає вже й немало переселенців з інших регіонів, які приїздять сюди, аби порелаксувати та відновитися.

18

На «Cozy farm» панує якась неповторна аура свободи, там можна повністю поєднатися із природою та відчути себе по-справжньому щасливим. Ми мали змогу переконатися у цьому особисто.

 

Найдорогоцінніший скарб

Хочеться відзначити, що мабуть все ж таки найголовніший скарб Новояворівської громади – це її щирі, талановиті мешканці.

Новояворівці так люблять свій край, що ладні розповідати та показувати його «родзинки» нескінченно, з великою любовю та завзяттям.

А Володимир Мацелюх - справжній народний мер. Місцеві зустрічають його на вулицях, як рідного, тепло вітаючи, діляться своїми радощами та складнощами. А він у свою чергу знаходить час приділити кожному увагу, вислухати та допомогти.

 

Так і наша журналістська команда отримала вдосталь уваги від голови, який особисто провів нам екскурсію деякими об’єктами інфраструктури та пам'ятками громади.
Разом із паном Володимиром ми побували, наприклад, на даху однієї з новобудов мікрорайону «Приозерний». Тут, до речі, дах кожної багатоповерхівки, має зону для відпочинку з гамаком та мангалом. До того ж, звідти відкривається захоплююча панорама дивовижної природи заходу України.

3

І не дивно, що саме мальовничу та самобутнью Новояворівську громаду обрали на час евакуації чимало переселенців, у тому числі, і з Дніпропетровщини.

 

Юлія КЛИМЕНКО

Метки: Новояворівська громада