Сучасна онлайн-журналістика: на великих швидкостях втрачаємо якість

Поява на ринку ЗМІ величезної кількості онлайн-медіа повністю змінило «спокійний» формат української журналістики. У кожному великому місті працюють десятки сайтів, свої ресурси є навіть в невеличких містах та селах. Також кожне поважаюче себе друковане видання, будь-то газета чи журнал, зобов'язані мати електрону версію.

Більшість сайтів мають новинну стрічку, де за законами жанру новини мають оновлюватися якомога частіше. Українські ЗМІ намагаються брати приклад з провідних світових видань, де вже через кілька хвилин після надзвичайної події або важливої акції інформація з'являється на новинному ресурсі. Іноді це відбувається навіть одночасно із заходом, коли журналісти ведуть прямі трансляції з місця події. Однак, в гонитві за оперативністю, українські засоби масової інформації, на жаль, втрачають в якості. «Швидка» новина кишить стилістичними огріхами, орфографічними помилками, помилками в прізвищах, назвах населених пунктів, та ін.

Більшість редакторів вважають що гра варта свіч. ЗМІ, які поспішають дати новину першими, як правило, отримують найбільшу кількість переглядів. Однак наявність помилок створює у читачів враження про низьку якість контенту і викликає недовіру до ЗМІ в цілому.

Ситуацію могла б поліпшити наявність в штаті коректора, який би оперативно правил за працюючими «з коліс» журналістами. Однак на сьогоднішній день бюджети редакції часто не дозволяють утримувати ні літературного редактора, ані навіть коректора.

Безумовно, наявність помилок боляче б'є по репутації новинного ЗМІ. Однак слід визнати, що для масового читача все ж важливіше оперативність і яскравість подачі інформації, ніж грамотність. У підсумку маємо тисячі «безграмотних» сайтів, у яких, тим не менше, досить велика читацька аудиторія. Особливо гостро проблема стоїть в регіонах, де редакції часто не можуть собі дозволити не тільки коректора, але навіть досвідчених і грамотних журналістів.

Давайте розберемося, чи дійсно необхідно дати новина першими? Невже не можна «взяти якістю», вичитавши текст і усунувши помилки?

Насправді, витрачаючи час на «вилизування» текста, редакція втрачає гроші. Розберемо ланцюжок.

Не секрет, що один з основних доходів для будь-якої редакції є рекламний контент. Однак, для рекламодавця першочергово, які розміри аудиторії ЗМІ, куди він віддасть свої кошти. Іншими словами, рекламодавець принесе гроші в ті ЗМІ, які найбільше читають. І поки журналіст або редактор будуть доводити до ладу «оперативні» тексти, аудиторія перекинеться до ресурсів, які першими дадуть гарячу новину. За читачами побіжать рекламодавці, залишивши якісне ЗМІ «з носом».

Насьогодні, в умовах дефіциту фінансів, вирішувати цю проблему досить складно. Єдине, що можна запропонувати менеджерам медіа-компаній - це щодня працювати над підвищенням професійного рівня своїх співробітників. Наполягати на тому, що грамотність, акуратність - це необхідні складові професії.

Певну роль в поліпшенні ситуації може зіграти впровадження системи мотивування журналістів за «чисті» тексти, і система штрафів за відсутність таких. Однак потрібно розуміти, що при роботі в «гарячих» точках, масштабних дтп, тощо, штрафувати журналіста за огріхи теж не є правильним.

Втім, помилки і описки це не єдина і не головна небезпека «швидкої» журналістики. Часто в спробах бути першими, журналісти не встигають перевірити факти, тим самим завдаючи серйозної репутаційний збиток своєму виданню. Безумовно, мисливців за сенсаціями можна зрозуміти: гаряча новина, що зроблена оперативно, може вивести ЗМІ в лідери. Журналіста ж, при сприятливому збігу обставин, чекає моральне і матеріальне заохочення від керівництва. Однак є небезпека того, що, якщо викладені факти не підтвердяться, у видання можуть бути великі проблеми. Окрім репутаціонних збитків, не виключені й фінансови, якщо справа дійде до суду. І якщо на відсутність коми або знака оклику ще можна закрити очі, то спотворення фактів не можна допускати жодним чином.

Необхідно знайти можливість продзвонити або будь-яким іншим способом уточнити інформацію, яка виклає у вас недовіру. І якщо це не встигає зробити працюючий в гущі події журналіст, то до написання важливої ​​новини треба підключити когось із редакційної групи. Навіть якщо доведеться пожертвувати «правом першої ночі» і витратити на перевірку фактів певний час.

Видається очевидним, що найближчим часом проблеми, викликані суперництвом в новинної журналістики, не вирішаться. Деякі ЗМІ борються з неякісним контентом тим, що зобов'язують журналістів ставити в кінці інформаційної замітки своє прізвище. Тим самим перекладаючи на них частину відповідальності за викладені факти.

Однак готових рецептів подолання даної проблеми на сьогоднішній день немає ніде в світі. Безумовно, з розвитком онлайн-журналістики ми рано чи пізно знайдемо золоту середину, яка допоможе постачати читачам якісний контент. Якісних у всіх сенсах.