Купайтесь, чорнобриві!

Після бурхливої ​​он-лайн оперативки зрозуміла: мені терміново потрібне перезавантаження. Хочу на мореееееее, загорланила на весь дім. Двічі на море за одне літо? Це "моретон", читалося у поглядах домочадців. Ну й ладно!

- Я на річку, - повідомила усіх й стрибнула в трамвайчик.
Ну що сказати. Вперше в житті я подумки зрадила улюбленому морю. Бо Ломовський пляжик зустрів мене дуже гостинно. Тепла водичка (а не холодна морська), жодних водоростей, медуз, і ціх кусачих Дафній, хай їм грець.
Легка течія дозволяє воді не застоюватися, і на вигляд вона цілком нормальна.
Біля берега пустує зграя мальків, підбадьорюючи, не бійся, заходь! Мовляв, ми тут живемо й нічого, а тобі лише скупнутися.
Наявність великої кількості сміттєвих баків неподалік дозволяє тримати пляж у відносній чистоті. А місцеві голуби, які оточили мій килимок, були куди більш чемні ніж нахабні морські чайки.
Якщо заплисти подалі, можна зустріти симпатичних качок, що ховаються в очереті. Блакитне небо, мальовничі береги, вид на сосновий ліс - що ще потрібно для змученої творчої особистості.
Зраділа, коли побачила "однодумців" - містяночок, які із задоволенням плавали по каналу. Замість того, щоб завмерти на березі в позі "назустріч сонцю"))
Почувши себе в доброзичливій стихії, пірнала як дельфін. На щастя, тут немає "морських" розваг, як то скажені водні скутери. Хіба що горделиво пройде повз красень-каяк. Та то любо глянути!
На мілині бавиться малеча. До речі, у цієї дітвори чудові батьки. Жодного разу за годину я не почула фразу, яку люто ненавиджу з дитинства: Машааааааа, (Таня, Свєта, Коля) вилазь з води, у тебе всі губи сині! Бррррр....
Кароч.
Купайтеся, чорнобриві!