Шість дітей віком від 3 до 10 років протягом років жили в аду, який офіційно називався дитячим будинком сімейного типу.
В Дніпропетровській обласній прокуратурі розповіли про жахливі моральні та фізичні катування, які вчиняли над дітьми двоє батьків-вихователів.
Дітей не називали на ім’я, натомість використовували образливі й нецензурні прізвиська. Дівчат стригли налисо та били стеблами троянд. Встановлено випадок, коли одну з дівчат ударили лозиною по обличчю через те, що вона загубила голку, намагаючись зашити одяг.
Покаранням за «непослух» була дерев’яна лавка без постелі. Діти могли спати на ній тижнями, харчуючись лише хлібом і водою. Так карали навіть за те, що дитина без дозволу брала їжу.
За найменшу провину вихованців били ременем із металевою пряжкою, лозинами, палицями, вибивачкою для килимів — інколи з такою силою, що вона ламалася. Один із дітей повідомив, що вихователь із розбігу вдарив його ногою в голову, після чого продовжив бити кулаками. Також дітей змушували стояти колінами на гречці та ходити по камінню до крові.
Серед найбільш жорстоких фактів — приковування на ланцюг і примушування імітувати поведінку тварин. Діти могли перебувати прикутими по кілька годин або пів дня. Їжу їм кидали на землю; якщо дитина її не піднімала, її тицяли обличчям у хліб. Одного з хлопців покарали таким чином лише за те, що він гуляв із собакою, — після цього на нього одягнули ошийник.
Знущання тривали 5 років, аж поки про них не наважився розповісти найстарший із вихованців, вступивши до навчального закладу.
У цей період представники служби у справах дітей під час перевірок не виявили порушень, попри їх систематичність.
Дітей допитано із застосуванням методики «зеленої кімнати».
Ювенальні прокурори Дніпропетровської обласної прокуратури повідомили про підозру двом батькам-вихователям за фактом катування, вчиненого групою осіб (ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 127 КК України).
ДБСТ розформовано. Діти перебувають у безпечних місцях та влаштовані до нових прийомних сімей.
