Ранним утром 6 декабря на перегоне Славгород - Новогупаловка остановился пригородный поезд № 6583, следовавший из Синельниково-1 в Запорожье-2. Было еще темно, и немногочисленные пассажиры в десяти вагонах всматривались в окна, пытаясь понять: "Почему стоим?" Никто не догадывался, что катастрофа была очень близка. Об этом случае сообщается на странице Регионального филиала "Приднепровская железная дорога" АО "Укрзалізниця" в Фейсбуке.
- А кількома хвилинами раніше локомотивна бригада Запорізького моторвагонного депо у складі машиніста Олександра Курамшина та помічника машиніста Олексія Бондарєва побачила вдалині червоне світло прохідного світлофора і почала стрімко зменшувати швидкість, - поясняется в публикации. - Адже сигнал означає: або технічні пристрої несправні, або перегін зайнятий іншим поїздом.
Олександр Курамшин по радіозв'язку запитав чергову по станції Новогупалівка, чи не зайнятий перегін. Отримавши негативну відповідь, зрозумів, що йдеться про технічний збій.
У такому випадку за інструкцією дозволяється продовжувати рух зі швидкістю не більше 20 кілометрів на годину. Однак заради обережності бригада поїхала ще повільніше.
За кілометр "черепашого кроку" спрацювала локомотивна сигналізація і стало зрозуміло, що поїзд вийшов із проблемної зони, треба зупинитися і виявити причину збою.
Олександр Курамшин узяв ліхтар і, залишивши в кабіні помічника, вирушив на огляд колії. Прямуючи від голови до хвоста електропоїзда, метр за метром освітлював підвагонний простір, звертав увагу на кожну деталь.
Під другим вагоном на блискучому дзеркалі рейки зачорніла пляма з два пальці завширшки. Підійшов ближче, і холодок побіг по шкірі – злам рейки.
Машиніст по рації негайно доповів черговій по станції Новогупалівка і відповідальним свого моторвагонного депо, а чергова зателефонувала до Запорізької дистанції колії.
За півгодини на місце прибула бригада колійників. Оглянули, заміряли, взяли дефектну частину рейки на струбцини, а машиністу видали дозвіл на прослідування через небезпечне місце зі швидкістю не більше 5 кілометрів на годину. Після цього перегін закрили на ремонт.
Коли ремонтні роботи були закінчені, колійники поновили встановлену для перегону швидкість руху поїздів.
Що було б, якби Олександр не виявив злам рейки? Коментує заступник начальника служби приміських пасажирських перевезень – начальник відділу експлуатації та організації ремонту рухомого складу Дмитро Чупіта:
- За приміським № 6583 ішов пасажирський потяг, слідом – низка вантажних, – говорить він. – Дозволена швидкість руху на цій ділянці безстикової колії – 120/80 кілометрів на годину. Така несправність за збігу несприятливих обставин могла б мати непередбачувані наслідки...
Керівництво Придніпровської залізниці прийняло рішення: за відведення загрози безпеці руху поїздів, попередження можливої транспортної події, високий професіоналізм, пильність, сумлінне виконання службових обов’язків клопотати перед головою правління АТ "Укрзалізниця" про нагородження членів локомотивної бригади знаком "Залізнична Слава» III ступеня. Окрім того, обох членів локомотивної бригади заохотять ще й матеріально.
Очільник Придніпровської залізниці Олександр Момот вручає Олександру Курамшину посвідчення про присвоєння йому кваліфікації машиніста 2-го класу
А директор регіональної філії Олександр Момот достроково, без складання іспитів присвоїв машиністу Курамшину другий клас кваліфікації.
Олександр Курамшин у 1998 році закінчив Запорізьке залізничне училище № 14. Живе з родиною у місті Вільнянськ під Запоріжжям.
