Канализация Екатеринослава: историк рассказал, куда девали нечистоты наши предки

В Екатеринославе в конце ХVIII - первой половине XIX в. отсутствовала централизованная канализационная сеть и городской ассенизация. Горожане вывозили нечистоты за свой счет, получая разрешение от городской управы. Об этом сообщается на странице Музея истории Днепра в Фейсбуке.

кан

- В другій половині ХІХ століття в Катеринославі на підставі думської постанови був створений спеціальний асенізаційний обоз, який утримувався за кошти місцевої громади. Зазвичай він складався з десятка возів та підвод, які займалися вивезенням нечистот з громадських будівель та приватних осель містян. Санітарна комісія, у підпорядкуванні якої знаходився асенізаційний обоз, стягувала платню за очистку дворів та ретирадних (відхожих) місць, отримуючи від домовласників по 70 коп. за 45 відерну діжку нечистот. В обов’язки асенізаційного обозу входив й вивіз помиїв. За дану послугу місцеві домовласники сплачували 50 коп. за кожну діжку.

Здебільшого біологічні відходи транспортувалися асенізаторами за межі міста, де зливалися у р. Дніпро або скидалися у великі вигрібні ями. Попри наявність міського асенізаційного обозу, далеко не всі містяни користувалися його послугами, що створювало об’єктивні перешкоди для покрашення санітарно-епідеміологічного стану.

Впродовж 1880-1890-х років в річках та невеликих струмках, які пересікали центральну частину міста, будуються колектори. Система дощової каналізації формується по природним руслам малих рік, що перетинали місто по балкам та ярах, доповнюється невеликими колекторами та відкритими стоками. На початку ХХ століття місто дозволяє викид в ливневу каналізацію стічних вод за умови їх біологічної очистки. Невеликі очисні станції з’являються в низці великих домоволодінь, громадських установ, підприємствах міста.

В даний період органи місцевого самоврядування намагалися вирішити проблему антисанітарії здебільшого адміністративними заходами – посиленням контролю за поточним санітарним станом підприємств, закладів харчування, установ міської торгівлі. тощо. Здебільшого боротьба з антисанітарією здійснювалася шляхом накладання високих штрафів на порушників санітарних норм, заборони підприємницької діяльності до ліквідації виявлених порушень. З цією метою міський санітарний лікар систематично здійснював огляди міських підприємств та садиб катеринославців. Зокрема, лише в 1914 році санітарним наглядом були притягнуті до відповідальності власник заводу штучної мінеральної води Чечельницький по Петербурзькій вулиці, прикажчик по Садовій вулиці №14 Тюлєнєв за небажання пройти медичний огляд. Також санітарним лікарем були накладені грошові стягнення на власників місцевих закладів харчування Рєсіна, Лєбєдкіна, утримувача бакалійної лавки Певзнера по Петербурзькій вулиці.

Єдиним можливим виходом з існуючого становища було будівництво розгалуженої каналізаційної магістралі, яка системно вирішувала проблему утилізації міських нечистот, обсяг яких зростав, з огляду на демографічну ситуацію в місті.
На початку ХХ століття на прикладі багатьох європейських країн емпірично було доведено, що спорудження каналізаційної системи в прямий спосіб сприяло збільшенню середньої тривалості життя пересічних мешканців. Таким чином створення міської каналізаційної магістралі перетворилось на вагомий чинник соціального поступу, який в позитивний спосіб впливав на стабільність функціонування суспільства, усуваючи соціальні вади, викликані технологічною відсталістю. Місто стояло на порозі здійснення великої революційної за масштабами та наслідками комунальної індустріалізації.

Матеріал підготував к.і.н., старший науковий співробітник музею історії Дніпра Ю.В.Берестень за матеріалами катеринославської періодичної преси.

Фото має ілюстративний характер.

Метки: Екатеринослав, канализация