Из кастрюли торчали детские пальцы: на Днепропетровщине вспоминают Голодомор

Жители Днепропетровщины продолжают вспоминать о страшных временах Голодомора, рассказывая жуткие истории из жизни.

Ранее «Днепр вечерний»  писал о том, что жители Днепропетровщины трепетно почтили память жертв Голодомора.

На фейсбук-странице Історичне Спаське (Музей села Спаське) опубликовали свидетельство Игнатенко Михаила Зиновьевича, 1919 года рождения, уроженца села Спасское, которое было записано в 2008 году.

Михаил Зиновьевич рассказал такие истории, что волосы подымаются дыбом, когда представляешь весь этот ужас.

261302488_1469741990075242_2329478923931215637_n

-Я добре пам’ятаю Голодомор . Причини виникнення - політика Компартії. Під час проведення колективізації населення не бажало вступати до колгоспів, що і спричинило трагічні наслідки для людей. На початку 1932 року були створені з 5-6 осіб (партійні) «бригади», які вдень забирали все зерно, продукти, худобу, одяг, заходили в кожен двір. Ці «бригади» не мали ні документів, ні попереджень, наглючим способом перекидали сундуки, гострими списами проколювали печі, горище, підлогу. Конфісковували кожну зернинку, кожну річ. Сім’я залишалась кинутою на голодну смерть. План за день – 1 вулицю обшукати. А вночі частина людей з інших вулиць, де не проведено було обшук, переносили зерно та їжу до цих людей, де вже був обшук. І таким чином рятувалися від голоду.
Багато односельчан зраджували сусідів своїми «донесеннями». За таким доносом мій батько був арештований і висланий на Соловки. Нагорода за це - кандидат в партію. Частина жителів, що не бажали йти вступати до колгоспів, віддавати нажите, попадали до чорних списків. Вночі людей забирав чорний воронок, а потім їх відправляли на Колиму.
Капля Олекса – заядлий комуніст – зрадник. Багатьох відправив на заслання, не шкодував ні малого, ні старого. Опору люди не чинили, бо боялися. Ніхто з населення не намагався зробити спробу вкрасти з поля, комори зерна. Закон про п’ять колосків означав, що навіть за цю кількість зерна, людей жорстоко карали.
В кінці 1932 року розпочалося масове вимирання людей. Борячись за своє життя, люди їли собак, котів, лободу, щарицю, спориш.
Взимку ходили в поле і відкопували мишаки. Це відкопане зерно приносили додому: сушили, товкли у ступі, випікали коржі. В людей дуже опухали ноги, руки, живіт, вони стогнали, помирали, а дітки – плакали і просили хліба і теж вмирали.
Я згадую дикий випадок який я бачив на власні очі. По вулиці Зеленій проживав дід Авило, в якого було 5 доньок і син. Син Ілько, якому 18 років виповнилося не пізнав голоду, бо працював у місті. Я зайшов подивитися, чи живі ці люди. І те що я побачив, вразило, шокувало мене. Не печі стояв казан, з його виглядали дитячі пальці. Я вийшов і більше не заходив туди. Так трьох діток з цієї сім’ї більше ніхто не бачив.
Мені було 13 років і я за дорученням бригадира, збирав трупи, що лежали під тинами, на вулицях, в дворах, на полях. На маленьких поганих конях звозив вранці і ввечері трупи у рів, складаючи їх, як оселедці, ледве присипаючи землею, щоб не розтягли собаки. За це ніхто нічого нам не платив. Скільки померло людей, я не знаю, - поделился очевидец страшных событий.

 

Метки: голодомор