Историки рассказали кладбищенские “курьезы” Екатеринослава

Значительную часть современного Днепра ранее занимали кладбища, постепенно поглощая город.  В группе «Музей історії Дніпра» в Фейсбуке об этом сообщается следующее.

anekdot-pro-kladbishhe-4

- В. Машуков писав, що через центральне міське кладовище, яке знаходилися в кінці вулиці Воскресенської місцеві мешканці дуже часто полюбляли зрізати дорогу, йдучи з міського ринку із клунками. Місцева поліція вирішила, що така поведінка порушує покій померлих (сьогодні в цьому районі розміщується Дніпро-Арена), через що, за часів поліцмейстра Сакса, в 1896 році, кладовище обнесли високим дерев’яним парканом. Кладовище розбили на квартали, проклали доріжки і пронумерували могили, уклали навіть алфавітні книги-довідники померлих. Утім, на кладовищі була відсутня вода, її підвозили діжками.

На Севастопольському кладовищі могили рилися «де заманеться» і не завжди на схід. Могили розташовувалися так тісно, що одного разу священик, який відспівував померлого, стоячі поряд із могилою, провалився під землю у сусідню могилу. А через частину кладовища, де ховали померлих з губернської лікарні, постійно ходили військові і чиновники, через що його також довелося обносити парканом. У випадку гарнізонного кладовища, В. Машуков зізнався, що з даху розташованої там сторожки у 1890 році він сам робив фотографії ярмарку. Уся ділянка цього кладовища була розділена більш-менш відповідно до розміру частин військ місцевого гарнізону, через що «тоді сміялися, що і для померлих зберегли порядок уставної побудови полка».

Привертала увагу місцевих і незвична могила солдата-язичника, яка з’явилася у 1901 році. «Над його могилою поставили спочатку якусь тумбу, а потім кудись її прибрали».

Окрім того, в 1899 році було закрито старе єврейське кладовище через відсутність місць. Утім, після його закриття похованням там продовжилися. Так, у 1911 році з’ясувалося, що на старому єврейському кладовищі таємно ховали євреїв з села Кам’янське, а також інших населених пунктів. «Виник цілий промисел таємного провезення померлих до Катеринослава».

Источники:

Машуков В. Воспоминания о городе Екатеринославе (1887–1910 рр.) / В. Машуков. – Екатеринослав: Типография губернского земства, 1910. – С. 14–19.

Синагоги Екатеринослава / А. В. Лошак, В. С. Старостин. – Днипро: Герда, 2019. – С. 51–52.

 

Метки: Екатеринослав, кладбище