Днепрянка Alina Mykhailova поделилась с фейсбук-группе Переходь на українську своим опытом перехода на государственный язык. Девушка рассказала, что сделать это было не совсем просто, но у нее все получилось, и теперь она может дать совет всем желающим. Алина родилась и выросла в Днепре, сейчас проживает в Авдеевке. С 2014 года днепрянка занималась волонтерством на фронте, в 2016-м стала парамедиком. Сейчас Алина координатор медицинской службы и аэророзведчик.
- Під час Майдану в 2013 році пообіцяла собі, що якщо ми «виграємо» (на той момент я вважала перемогу Майдану - найбільшою перемогою України), то повністю й назавжди перейду на українську. Так і сталося. Від 22 лютого 2014 й до сьогодні я розмовляю державною.
Я виросла в російськомовній родині. Вчилася в російській школі. Донедавна українську мову в Дніпрі молодь сприймала як селянську. У нас не було «культури спілкування» та розуміння власної ідентичності. Друзі (цивільні) не підтримувати мій вибір і вважали, що це я не можу оговтатись від Майдану. Як виявилося, друзями вони й не були. У мій перший україномовний день тато попросив говорити до нього російською. Проте мої переконання були і є сильними.
Попервах важко було навіть фізично - язик не слухався, часто плутала букви місцями. Проте я робила все, аби максимально полегшити перехід і нарешті ДУМАТИ рідною мовою. У цьому мені допомогли книги - у той час я дуже багато читала українською (Прохасько, Забужко, Жадан, Іздрик…). Василь Іванишин повністю змінив моє сприйняття не тільки мови, але й мене як людини, як українки. Його «Мова і нація» - моя настільна книга 2014 року. Після Майдану я їздила в Західну Україну знайомитися із західноукраїнською культурою й людьми. Це теж посприяло переходу.
Сьогодні я думаю українською. Моє оточення вдома - російськомовне, але мама намагається час від часу говорити зі мною українською. Хоча й буває, я починаю говорити суржиком, що неймовірно бісить, проте перейти на російську назад не думаю.
Для тих, хто хоче перейти на українську, дам пораду - окрім літератури, велику вагу має оточення. У певний момент люди можуть не розуміти вашого вибору, можуть сміятися та казати, що це все «під хвилею моди», проте ваша віра й бажання мають бути стійкими. Варто пам’ятати, що без мови нема нації. Ми - українці - відрізняємося від інших саме нашою мовою, - написала Alina Mykhailova.
Метки: украинский язык
