Бо їх діти, хоч і були живі і в безпеці, померли…
Священник и волонтер, спасатель не только душ, а живых людей отец Андрей Пинчук рассказал очередную историю эвакуации стариков из-под обстрелов в Луганской области.
Оказалось, что за несколько дней до эвакуации «детки» привозили своих матерей под хоспис, бросали перед входом, а сами драпали…
Повидавший многое батюшка не смог сдержать эмоций.
Далее прямая речь.
- Під час загрузки я розпитував, хто всі ці старенькі люди. І персонал лікарні мені розповів, що за декілька останніх днів в лікарню підкинули 3-ох бабусь. Хто підкинув? Їхні діти, які евакуйовулися з Кремінної. Ці істоти привозили своїх матерів і кидали перед лікарнею.
Як сміття. Як непотріб.
Коли лікарі питали їх навіщо вони це роблять, де їхні документи і як вони можуть так поводитися зі своїми матерями, ті їх крили матом і тікали. Сідали на свої авто і стрімко їхали з міста.
Залишивши на призволяще ту єдину, яка їх народила, випестувала, недосипала, недоїдала, раділа їхнім перемогам, молилася за них…
Коли я ці історії розказав на одному з блокпостів, то один з військових, який дивився на цих бабусь, що лежали у багажному відділенні нашого автобусу, сказав:
- Я не можу це збагнути… В мене розривається серце…
Коли ми цих бідолашних привезли в безпечне місце, я благословив їх і спитав одну з Ба:
- Де Ваші діти, люба моя?
І вона, немічна і стара, просто відвернула свою голову від мене.
Бо її діти, хоч і були живі і в безпеці, померли.