США та Китай продовжують ділити світ

Схоже, що дві супердержави почали не лише проводити переговори з питань двосторонньої торгівлі, а й знаходити перші точки дотику для вирішення протиріч. Та чи надовго?

 

17-18 травня у результаті переговорів у Вашингтоні вийшла спільна заява, з якої випливає, що Китай готовий збільшити імпорт американської продукції і тим самим скоротити вражаючий дефіцит торгівлі. У 2017 році цей показник становив $375 млрд на користь Пекіну. Адміністрація Дональда Трампа вбачає у цьому головну загрозу для національної безпеки США. Тож спільна заява дала можливість зробити крок назад і попередити виникнення повномасштабної торговельної війни між двома найбільшими світовими потугами.

 

Ще в березні США заявляли про намір запровадити тарифи на $50-60 млрд компенсації за порушення прав інтелектуальної власності американських компаній в Китаї, а згодом – ще на $100 млрд. Та зараз, у ході перемовин, адміністрація вирішила відтермінувати такі заходи. А відтак і Пекін не має потреби запроваджувати щось у відповідь, як там раніше погрожували.

 

Проте оптимізм у цьому випадку має бути обережним. У рамках майбутнього візиту американського міністра торгівлі, США і Китай мають передусім визначити номенклатуру і об’єми продукції сільського господарства і енергетичного сектору, які китайці готові будуть імпортувати. Цікаво, що питання об’ємів імпорту є відкритим. США вимагають, і саме на цьому наполягали напередодні останніх переговорів, зменшити дефіцит торгівлі щонайменше на $200 млрд. Утім, у фінальній заяві про це не сказано. Так само відкритим залишається питання щодо інших торговельних претензій США до Китаю. Йдеться про захист інтелектуальної власності американських компаній та розширення доступу на китайський ринок американської продукції із великою доданою вартістю. Судячи з квітневої  промови Сі Цзіньпіна на Боаоському економічному форумі, Пекін готовий до кроків з лібералізації доступу до власного ринку. Проте це відбуватиметься на власних умовах і без зовнішнього тиску. Гарним прикладом є тамтешнє рішення зменшити мито на імпорт автомобілів із 25% до 10%. Інтрига в тому, наскільки США до вподоби такі темпи лібералізації?

 

Дається взнаки інша проблема, а саме відсутність єдності всередині самої адміністрації. Там не знають, як правильно вести себе в ході торговельних протиріч із Китаєм. Нині уряд США розділений між двома впливовими таборами – поміркованих і радикалів. До перших належать міністр фінансів Стівен Мнучін і радник президента з економічних питань Ларі Кудлоу, до радикалів – торговий представник США Роберт Лайтхайзер та інший президентський радник, Пітер Наварро. Помірковані радять щонайменше шукати компроміс у питаннях скорочення дефіциту двосторонньої торгівлі. Радикали вважають необхідним підписання всеосяжної угоди із Китаєм. І там, і там загрозу застосування мит і обмежень розглядають як головний засіб тиску на Пекін, чим, мовляв, і мають скористатись США. Протиріччя між радикалами і поміркованими є настільки глибокими, що в ході квітневих переговорів у Пекіні Стівен Мнучін і Пітер Наварро говорили на підвищених тонах. Останній називає міністра фінансів США «Невілом Чемберленом», тим самим натякаючи на його готовність іти на компроміси на шкоду американським національним інтересам. З одного боку, саме відсутність єдності всередині адміністрації дала можливість Пекіну вийти на перший компроміс. Та з іншого, у більш далекоглядній перспективі такі протиріччя становлять загрозу для Китаю, у тому числі можуть означати повернення США до максимально радикальних заходів. Погляди самого Трампа більше близькі до бачення Лайтхайзера та Наварро. І це радше означає зелене світло для радикалів.

 

Та чи не найважливіше те, що у досягнутих на днях двосторонніх домовленостях немає і слова щодо національної програми «Зроблено в Китаї 2025». Згідно з цим документом, прийнятим у країні три роки тому, Китай стане лідером у десяти ключових сферах майбутнього: розробці штучного інтелекту, автоматизації виробництва, створенні електромобілів, запуск у космос ракетоносіїв тощо. І нинішній уряд готовий не просто захищати відповідні сфери за допомогою мита й інших немитних засобів, але і фінансувати розробки, незалежно від поточного рівня прибутковості.

 

Така ситуація викликає занепокоєння і заперечення із боку США. Серед переліку вимог, представлених Китаю у рамках квітневих переговорів, американці чітко зазначали: припинити субсидіювання програми «Зроблено в Китаї 2025» на 50%. Усе логічно: американці бояться того, що в своїх тепличних умовах Китай сформує власних технологічних і промислових гігантів майбутнього, які на певному етапі зможуть не просто на рівних конкурувати з американською продукцією високої доданої вартості, але і зовсім витіснити її на світовому ринку. У США пам’ятають події початку XX століття, коли кайзерівська Німеччина змогла випередити Велику Британію в тодішніх передових сферах економіки. Цікаво, що посол Китаю в США Цуй Тянькай під час одного з недавніх виступів чітко відзначив, що хоч китайці й готові скорочувати дефіцит в торгівлі зі США – та вони аж ніяк не збираються іти на компроміси щодо програми «Зроблено в Китаї 2025». І це теж логічно: Пекін розуміє, що якщо не створить власних товарів із високою доданою вартістю, то так і залишиться «світовим конвеєром», який хоч і збирає товари, проте отримує лише незначну частину кінцевих прибутків.

 

Тож ставки досить великі. Гірше того: у своїй протидії китайській програмі панування на ринку майбутнього, адміністрація Трампа вибирає шлях тиску та погроз, а не політику інновацій і інвестицій. Другий сценарій виглядав би більш логічним.

Тож не варто поспішати з прогнозами. Дві ключові країни світу лише починають вирішувати взаємні претензії. І чи під силу їм – питання відкрите. На кону – звання держави №1 майбутнього.

Микола Бєлєсков, Заступник директора Інституту світової політики

Новое Время

 

Loading...