Про землю

1. Є поняття формальної і фактичної власності. Формально власником переважної більшості с/г землі в Україні є 7 млн. громадян. Фактично ж землею володіють орендарі «на багато років»; голови сільрад, які приймають рішення по зібраних з селян правах; чорні нотаріуси, які заробляють на переписуванні паїв. А також політики, які це кришують багато років, бо не зацікавлені в заможних, економічно вільних, критично мислячих громадянах-виборцях. Краще слухняні, залякані казками виборці, що очікують +100 грн. до пенсії або субсидій.

 

2. Референдум - гарний спосіб прямої демократії. Хоча зрозуміло, що референдум в патерналістському суспільстві допомогає зберегти минуле. Референдум - нав‘язування молодому поколінню шаблонів (а не мудрості) старшого покоління. Але питання навіть не в цьому. Чому 20 млн. українців мають вирішувати права 7 млн.? Чи щодо держаної землі вирішувати на референдумі чи залишати її для корупційних схем організаторів референдуму? (Звичайно ж, чесне питання за відсутності чесних судів не пройде в якості запитання референдуму). Тому просто порівняйте статистику: за ринок землі 25% опитаних, а за право людини вільно продавати власну землю - 51%. Парадокс? Ні! Мистецтво знаходження суті питання і реальних інтересів стейкхолдерів.

 

3. Диджіталізація і впровадження інновацій у великих корпораціях та проактивних фермерських господарствах вже показала, що важливіше не стільки мати саму землю у власності, скільки вміти працювати на ній. Тому в Голандії «на пісках» середня врожайність пшениці сягає 100 ц/га при середній 44 ц/га на українських чорноземах (щоправда, в ефективних господарствах - є і 60-70). Отже збільшення земельного фонду є менш привабливим, ніж створення диджіталізованих еко-систем для фермерів.

 

4. Мій друг в Україні вже запустив вертикальну ферму. А такі стартапи як Plenty вже показали врожайність в десятки (!) разів вищу за горизонтальне вирощування. А там і потреба у воді нижча. І додай туди сонячні панелі з батареями - і аграрний сектор докорінно змінюється. Поки ми тримаємось за минуле, Китайці за допомогою спеціального гелю навчилися плодові дерева вирощувати на піску. CRISPR дає нову сутність рослинам. Альтпротеїни заміщують м’ясо. Майбутнє не чекає, поки Верховна рада не зрозуміє, що соціологія не несе відповідальність за майбутнє і вироблення політик. А ось депутати - так, відповідають перед тими, хто ще не має права голосу, за ту ідею, яку депутати закладають в країну на майбутнє.

 

5. І головне. Приватна власність формує середній клас. Середній клас - проактивна його частина - стає економічною і стратегічною базою громадянського суспільства. Сильне консолідоване громадянське суспільство із зрозумілими інтересами і баченням через політичні інструменти формує політику держави. Якщо вибити першу складову - повноцінну приватну власність - то ми отримуємо олігархічну систему, де залежний громадянин очікує подачок від «держави» і голосує за популістів. Отже, ФОП, ОСББ, ТГ і повноцінна власність на землю - шлях до укріплення громадянського суспільства і руйнації олігархічного порядку. А тепер скажіть, хто проти цього - і ви зрозумієте чому до сих пір в нас немає ринку землі і є постійні спроби знищення малого підприємництва.

Андрій Длігач