Повний гіперлуп

На відміну від Росії, у України – три біди: дурні, дороги, та Мініфраструктури, що традиційно об’єднує перші дві біди.

Загалом, дороги у нас за років незалежності завжди були кепськими, транспортна система – відсталою, а інфраструктура – у зародковому (по європейським міркам) вигляді. Тут – ніде правди діти, і не можна сказати, що нинішній міністр В. Омелян вніс у ці традиції щось принципово нове.

Правда, він додав дещо від себе – схильність до побудови фантастичних проектів, які насправді вражають свідомість, щоправда одночасно лишаються дуже далекими від дійсності. Чи, просто, це ми – такі примітивні створіння, що не можуть збагнути всю глибину та ширину замислу?

Ну от, приміром, пообіцяли нам «гіперлуп» - миттєві поїздки по Україні. Крутіше, аніж у Маска.

А ми, дурні, просто хочемо нормальних доріг. Хтось вже бачив, у що вони перетворилися після зими? Приміром, трасу Білопілля – Терни – Липова Долина - Гадяч просто закрили 10 березня.

Це, очевидно, простіше, аніж відремонтувати, бо ремонту потребує 90% доріг. Залишається лише сподіватися, що потрапити з одного населеного пункту Полтавщини в інший все ж можна буде найближчим часом, і не доведеться чекати «гіперлупів».

Правда, вже знайшли «стрілочника» - керівника Укртрансбезпеки М. Ноняка, якого вимагає звільнити Омелян. Тут яка проблема? Ясно, що якщо дороги немає – то і їздити по ній небезпечно. Якщо Укртансбезпека недоукомплектована та нефінансована, то зробити неіснуючі дороги безпечними у неї теж не вийде. Але якось у Омеляна все легко – завжди знайдеться стрілочник, і нікого не дивує, що у міністра постійно конфлікти з кимось із транспортних керівників.

Ще нам обіцяють «швидкісні потяги на євро-колії Київ – Одеса». Хоча, власне, тут би по самій Україні вирішили питання зі звичними перевезеннями. Адже тут нас теж очікує покращення. Запропоновані Омеляном зміни до Постанови КМУ 1081 дають змогу чиновнику одноосібно вирішувати, хто переможе в конкурсі та чи продовжувати договір з транспортною компанією.

Думаю, ніхто особливо не радий від необхідності користуватися маршрутками. Але для більшості українців альтернатива наступна: маршрутки, воли, велосипед, не існуючий швидкісний потяг Київ Одеса, та існуючий лише у свідомості Омеляна «гіперлуп». Тож переділ ринку маршруток, якого, очевидно, так хоче міністр, просто позбавить більшість українців можливості вільного переміщення державою.

 

В принципі, все це можна було б пробачити.

Хто не помиляється? Хто не мріє? Але от чого не можна пробачити – це відсутності системного підходу, а, отже, і надії на якісь позитивні зміни.

Ще рік тому міністерство транспорту презентовало "Національну транспортну стратегію до 2030 року", і вже рік її не можуть прийняти.

Проблеми, загалом, очевидні:

- хаотичність інфраструктури і відсутність системності у самих маршрутах та перевезеннях;

- зношений парк транспорту;

Шляхи вирішення проблем теж більш-менш зрозумілі. Це і впровадження електронного квитку, оптимізація транспортних маршрутів, впровадження нових транспортних рішень та швидкісних міжміських коридорів. А найголовніше – чітка стратегія розвитку транспорту на роки та визначені договірні відносини між перевізниками та містами на основі чітких умов.

 

Все це – досить просто. Тут не потрібні «гіперлупи» або «телепортери». Потрібна лише воля та вміння з боку чиновників.

Розробив стратегію – створив умови для її впровадження. І головне – не заважати тим, хто сам докладає зусиль для реалізації інфраструктурних проектів. Наприклад, установи калібру «Нової пошти» держава не пресувати має, а підтримувати, адже на таких зв’язках вона і тримається. І поки не збудував свої «гіперлупи» - створи умови для цивілізованої роботи перевізників на основі чітких правових норм, а не сваволі чиновника.

Думаю, щоб це все зрозуміти – не треба бути Маском, але просто треба відповідально ставитися до своєї роботи та країни.

 

На жаль, для декого – це надважка задача.

Петр Олещук

site.ua

 

Метки: конкурс первозчиков, маршрутки
Loading...