Політичні нотатки. Частина 2

Початок політичного сезону вимагає поговорити про принципи, перш ніж перейти на особистості. Тому я почав ще минулого року писати політичні нотатки, об’єднані спільною рисою — в них немає прізвищ, бо ми мусимо керуватися настановою Елеонори Рузвельт: «Великі уми обговорюють ідеї. Середні уми обговорюють події. Дрібні розуми обговорюють людей».

Раніше була опублікована перша група нотаток, там ви можете прочитати про договорняки та інтереси класів, гроші на виборчу кампанію та дивні висловлювання кандидатів. По мірі накопичення нотаток на Фейсбуці я збираю їх докупи та публікую тут. Тому й нумерація не з одиниці.

 

Читайте також три важливі статті про політику, написані останнім часом, якщо ви їх пропустили:

 

Демократичний феодалізм як політичний устрій нинішньої України — програмна стаття, яка, попри невеликий розмір, пояснює майже все.

Найкраща програма кандидата в президенти — політичний памфлет, який багато людей сприйняли за чисту монету.

Сім питань кандидатам в президенти — про основні питання, без яких усвідомлений вибір неможливий (стаття в журналі «Новое Время» мовою оригіналу).

А тепер нотатки.

 

6) Війна і бідність

За всіма опитуваннями, дві основні проблеми, які турбують громадян, можна сформулювати як війна і бідність. Бідність звучить по-різному — як тарифи, зарплати, ціни, безробіття — але це все про те ж саме.

Проблема війни не може бути подолана згодою на умови агресора — це означатиме не кінець війни, а її ескалацію. Якщо ви вчилися у школі, і хулігани намагалися витрусити з вас дрібні гроші, що вам дали на обід, — ви розумієте, про що я. Віддати бажане — це не кінець, а початок.

 

Проблема бідності не може бути подолана тим, щоб все відняти і поділити. Тому що поділене швидко закінчиться, а люди, не звиклі до самозабезпечення, вимагатимуть наступної порції поділеного. Потрібна вудка, а не риба.

На жаль, мало хто пропонує вирішення проблеми війни, що не є капітуляцією, та вирішення проблеми бідності, що не є експропріацією. Мало хто насмілиться сказати стомленому від війни і роботи народові, що треба воювати і працювати.

Тому значна частина політиків буде ухилятися від відповіді на ці два базові запитання.

Не вірте людям, які ухиляються від відповіді на два ключових запитання, які турбують всіх.

 

7) Роль держави

У програмах деяких кандидатів з'явилися тези про збільшення ролі держави в економіці. Мовляв, створимо інноваційні штаби запуску економіки в окремих міністерствах і відомствах, бо це спрацює краще, ніж лібералізм.

Щоб це спрацювало, держава повинна бути спроможною (capable). А у нас captured state (захоплена олігархічними кланами держава). У нас відсутня професійна каста відданих країні бюрократів, яка була в Японії, Німеччині, Китаї. Коли ж держава не просто неспроможна, а захоплена олігархічними кланами, то не можна доручити кланам обмежити і перемогти самих себе. Результатом буде лише посилення їхнього впливу.

Там, де немає спроможної держави, її потрібно усунути з економіки.

Пам'ятайте: інтернет у країні є лише тому, що немає міністерства інтернету. А якщо би було міністерство сексу, то наступний секс був би у березні, бо якраз на той час зібрали би всі погодження.

 

8) Шаблони та їх розриви

Постійно чую від одних громадян вислови щодо інших громадян: «Як ці люди можуть уявити президентом кандидата Х? Вони що, не розуміють, що президент — це верховний головнокомандувач? Хай би спробували уявити цього Х на посаді головнокомандувача... розрив шаблону...»

Громадяни, що так висловлюються, просто не розуміють: у тих громадян, про кого вони говорять, немає розриву шаблону, бо у них немає ніякої війни.

 

9) Політична культура

У нас постійно шукають українського Макрона, а дехто — українського Ердогана чи навіть Піночета. При цьому забувають, що Макрон, Ердоган і навіть Піночет є продуктами певних політичних культур.

У нашій політичній культурі можуть вирости Богдан Хмельницький, Нестор Махно, Павло Скоропадський, в гіршому випадку — Гонта і Залізняк.

 

10) Мультяшні персонажі

Я знаю кілька персонажів, які би неодмінно стали лідерами президентських перегонів, якби висунулися:

1. Вінні-Пух: безмежно добрий, з гарним почуттям гумору, поважає сімейні цінності, не боїться літати, має хорошу команду (ну, ви їх усіх знаєте). Очевидний ліберал.

2. Капітан Врунгель: рішучий, освічений, ніколи не втрачає гідності та витримки, багато подорожував і бачив світ. Гарна відповідь на суспільний запит на сильну руку.

3. Дядя Федір: self-made man, досвідчений аграрій та сильний господарник, вміє збирати команду, турботливий та уважний. Класичний європейський соціал-демократ.

 

Готовність нашого народу голосувати за мультяшних персонажів не викликає сумнівів.

Валерій Пекар