Не Угорщині нас вчити, як поводитись із національними меншинами

Коли Угорщина вимагає особливого ставлення до себе мотивуючи це етнічними угорцями, які проживають на території Закарпаття, то українським політикам та Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine слід звернутись до істориків, а не брати відповіді на складні питання зі стелі. У істориків навіть термін відповідний існує – Угорська Русь.

Територія на захід від сучасних кордонів України здавна була заселена русинами. У середині XIX століття в Угорщині нараховувалось 623тис українців. За законами демографії сьогодні їх повинно бути понад 4млн. А за переписами населення українців у цій країні лише 674 людини.

Багато відомих угорців були етнічними українцями. Навіть один із головних символів Угорщини – Ланцюговий міст у Будапешті, створений при участі скульптора з Лемківщини, роботою якого є леви біля мосту. Тому значний вклад у розбудову цієї країни вклали саме етнічні українці, яких поступово денаціоналізували. Там навіть існував відповідний принцип: “Або будеш мадяром, або будеш голодним”.

Не зважаючи на таке ставлення навіть на початку XX століття там знаходилось 32 села, де проживали виключно русини. На території однієї з православних єпархій нараховувалось 353 українських школи та 265 мадярських. Але лише за 20 років не залишилось ні однієї української. Тому не Угорщині нас вчити, як поводитись із національними меншинами. А Україна повинна не слухати, що нам говорять, а бачити, що там робили та роблять із національними меншинами.

І поки наша держава українцем буде вважати та захищати лише того, хто проживає на території України, нічого не зміниться. Україна – це місце, де проживає кожен з українців. Де б він не знаходився.

Олексій Дорошенко