Демографічне роздоріжжя України

Регіон Центральної та Східної Європи включає в себе багато різних країн, більшість з яких є членами Європейського Союзу, але далеко не всі. Більше того, є велика різниця між політичними системами, які існують, наприклад, у Білорусі та сусідній Литві. При цьому є принаймні одна важлива деталь, яка об’єднує майже всі держави – погана демографічна ситуація. Майже в усіх країнах регіону, за деякими вилученнями, відбувається відтік населення у західному напрямку на тлі низької народжуваності та збільшенні відсотка старих людей.

Україна в тренді

«В Україні погана демографічна ситуація, ми вимираємо» — чуємо ми останні роки від різних політиків, вчених та експертів. І це правда, в нас дійсно дуже погана ситуація з народжуваністю плюс велика трудова міграція та співвідношення працюючих з пенсіонерами становить вже один до одного. Тобто, з податків однієї працюючої людини потрібно формувати пенсію одного старого. Кого тільки не звинувачували в цій ситуації. Більше за всіх страждали різні українські уряди, які начебто нічого не робили для того, аби українці залишалися вдома та не розвивали економіку належним чином. Це теж правда, але давайте подивимось на приклади деяких сусідніх країн. Що в них відбувається з демографією та відтоком робочої сили?

У Литві з 1991 року при владі були виключно демократичні уряди, країна розвивалася за порадами міжнародних експертів, впроваджувала євроінтеграцію та у 2004-му році стала членом ЄС. На сьогодні економіка країни стабільно розвивається, але демографічна проблема загрожує подальшому зростанню. З часів існування СРСР Литва втратила більше 20% населення, яке знизилося з 3.67 млн до 2,9 млн. Експерти з демографії передбачають подальше падіння до 2060 року до відмітки у 2,5 млн мешканців. На сьогодні близько 2,5 млн румунських громадян працездатного віку, що становлять одну п’яту частину населення, проживають в інших країнах ЄС. Польща і Угорщина пропонують фінансові стимули для дітонародження. Але дослідження показують, що вони погано працюють.

Робоча сила в Болгарії скоротилася на 6% з 2008 року. Високий рівень еміграції і низький рівень народжуваності означають, що до 2050 р. очікується її зниження ще на третину.

Може хтось думає, що в Білорусі авторитарна влада впливає на населення іншим чином і воно зростає? Ні, там складається така ж сама ситуація. Населення Білорусі на сьогодні становить близько 9,5 млн осіб. Приблизно 4,3 млн із них, за даними Національного статистичного комітету Білорусі, — економічно активне населення, або робоча сила. Приблизно 1,5 млн (тобто третина робочої сили) працює за кордоном.

Природній процес?

Серед країн регіону Центральної та Східної Європи дещо осторонь стоїть Польща. Якщо ситуація з демографією в цій країні така сама, як і в сусідів, то за показниками кількості робочої сили вона стабільна. Цього вдалося досягнути завдяки запровадженій ще у середині 2000-х років міграційній політиці, завдяки якій Польща залучила велику кількість трудових мігрантів. Таким чином, економіка країни отримала можливість стабільно зростати, в тому числі, під час економічних криз.

Тепер перед урядом Польщі постає більш складна проблема – як втримати трудових мігрантів у себе та перетворити їх з часом на громадян країни. Бо в іншому випадку, польська економіка не зможе підтримувати високі темпи зростання та втратить шанс наздогнати сусідню німецьку. При цьому, за 25 років безперервного економічного зростання, тільки у 2019-му році, в перший раз, більше поляків повернулося на батьківщину ніж поїхало за кордон. Загальна динаміка міграції по всьому ЄС демонструє, що люди їдуть працювати в більш динамічні міста та регіони. Дослідження Центру європейських реформ показує, що менш успішні місця, як правило, старіють і там падає народжуваність.

Бачимо, що не зважаючи на форму правління в країні та економічні тенденції, загальний тренд на зниження населення та скорочення робочої сили не вдається майже нікому змінити. Може це природній процес, який непідвладний людині? Насправді, на це питання українська правляча еліта повинна відповідати наступним чином:

  • Просувати в суспільстві картини та образи успішного майбутнього України та особисто жити у відповідності до цього;
  • Доводити своїм прикладом, що можна і треба своїх дітей залишати вчитися та жити вдома, а нерухомість за кордоном продати та вкласти у створення нових інноваційних підприємств на українській землі;
  • Не тільки мавпувати закони та поради від «розумних союзників», а просувати в тому числі свої оригінальні концепції. Щоб центром прийняття рішень була Україна, а не Брюссель, Москва чи Вашингтон;
  • Чиновникам займати керівні посади в державі заради престижу та розвитку, а не заради зарплати та соціальних благ;
  • Розробити міграційну політику та залучати іноземців на роботу та постійне життя в Україні.

Зрозуміло, що це звучить дещо фантастично, але якщо залишатися в тренді зі своїми сусідами та бути однією з найбідніших країн регіону і надалі, то краще активним українцям їхати за кордон, у розвинуті країни, працювати, розвиватися та жити повноцінним життям, ніж деградувати, старіти та впадати в депресію. Принаймні, відкритий світ дійсно дає непоганий вибір варіантів майбутнього.
Василь ВОСКОБОЙНИК,
Хвиля