Уляна Супрун: «Люди думають, що після реформи щось може погіршитись. ні! Ми — дно. гірше просто нема куди»

Найближчим часом Україна отримає шанс докорінно змінити систему охорони здоров’я. Віднедавна поштовх реформі дали і Президент Порошенко, і прем’єр-міністр Гройсман. Соцмережі "розганяють" тематичні флеш-моби #вимагаю_медреформу, які вже підтримали перші особи держави. Тож Цензор.НЕТ вирішив дізнатися деталі майбутнього вітчизняної медицини у натхненниці реформ - виконуючого обов’язки міністра охорони здоров’я Уляни Супрун.

Розмову з пані Уляною ми публікуємо в день розгляду медичних законопроектів у ВР.

Слід зауважити, що двічі пані Уляна на інтерв ’ ю до журналістів Цензор.НЕТ в призначений час не з’явилася. Тож, коли втретє пресс-служба божилася, що “Уляна під’їжджає”, ми впевнено зайшли до прийомної. Там нас зустрів помічник очільниці МОЗ у компанії чорної лабрадорихи Коді і розгублено повідомив: “Інтерв’ю не буде. Супрун викликали до Гройсмана”. Ми обурилися і сказали лише, що вчетверте вже не прийдемо. Аж тут, з-за дверей кабінету буквально вистрибнула Уляна Супрун і з криками “Just a joke!” (просто жарт, - ред.) і, геть не по-чиновницьки розмахуючи руками, запросила нас до себе.

УЛЯНА СУПРУН

- Минулого разу депутати провалили голосування по медреформі. Нині міністерство заручилося підтримкою і Гройсмана і Порошенка. Лишається лише Верховна Рада. Тож перше питання про співпрацю з профільним комітетом. Чому ви так зрідка з’являєтесь там, хоча депутати на вас скаржаться і, певно, мають для цього привід. Чому ви делегуєте туди своїх підлеглих і не приходите особисто?

- А чи розглянули ви питання по інших міністерствах? Чи інші міністри ходять на свої комітети? Більшість міністрів не ходить на такі зустрічі. На першому місці по візитах в комітети, за даними мережі “ОПОРА”, міністр Данилюк. А я - на другому місці серед усіх міністрів. Так часто я ходжу на комітет. А щодо співпраці: ми завжди маємо двох або трьох профільних заступників. Бо кожен з них відповідає за питання, які є на порядку денному. Медичні та освітні питання - йде Лінчевський, громадське здоров’я - йде Сивак, якщо є фінансові питання - йде Ковтонюк, якщо розглядаються фармацевтичні питання - йде Ілик. Ми насправді одні з найкращих щодо співпраці з комітетом. Ми ходимо на зустрічі і круглі столи, ми беремо участь. Якщо я не йду сама - завжди є один або два моїх заступники. Коли Ірина Сисоєнко організувала круглий стіл щодо зарплат медпрацівників, я сама прийшла. В Раді існує проблема: всі комітети проходять одночасно. І наші питання розглядаються на інших комітетах. То часом я йду на бюджетний комітет або комітет АТО чи соцполітики. Бо там також є наші законопроекти. Я би порекомендувала Верховній Раді, щоб вони розділили ці комітети за часом. Бо ми іноді не можемо покрити всі комітети просто за браком часу.

- А ви не пов’язуєте провал пацієнтських законопроектів у Верховній Раді з тим, що не досить добре налагоджена співпраця з профільним комітетом?

- На мою думку було більше того, що, можливо, депутати не відчували свого достатнього внеску в цей законопроект. Вони насправді не включилися в роботу доти, доки ми не стали подавати законопроект на порядок денний. І мені здавалося, що вони вперше його побачили. І не прочитали, і не зрозуміли. Тоді Сергій Березенко пропонував створити робочу групу для обговорення цих проектів закону. В групі було 22 депутати. Від нас був Павло Ковтонюк і двоє технічних радників, які писали законопроект. І з протоколів цієї робочої групи виходить, що ті депутати, які зараз найбільше нарікають на законопроект, навіть не брали участі в його обговоренні.

- Але чому тоді так сталося, що законопроекти не були включені в порядок денний в ВР з першого разу?

- Це сталося, бо БПП був розділений. Половина проголосувала “за”, а половина не голосувала, або взагалі не була присутня в залі. Але ніхто не проголосував “проти”. Я думаю, що вони просто не знали, як вони мали голосувати. Я сподіваюся, що після робочої групи і після засідання Національної ради реформ ці депутати включаться в роботу і вони будуть присутні, і вони голосуватимуть, будуть визначатися. Це велика проблема - відсутність депутатів у залі. Після Майдану вони були присутні. Визначте: ви “за” чи “проти”. Якщо “за” - супер, якщо “проти”, скажіть нам, чому.

- Яка, на вашу думку, подальша доля пацієнтського законопроекту?

- Після робочої групи і Національної ради реформ майбутні закони вже доопрацьовані. Один законопроект ми відправляємо на комітет соціальної політики. Зміни до бюджетного кодексу розглядатимуться на бюджетному комітеті. Ми допрацювали зміни, які хотіли бачити депутати. Денисова сказала, що в її комітеті не повинно бути проблем. В бюджетному комітеті також спірних питань немає. Сподіваємося, що в четвер буде голосування в першому читанні і спрощена процедура в другому читанні буде через тиждень. 22 червня законопроекти буде подано на голосування в другому читанні.

“Я НЕ ПРИЙШЛА З ВУЛИЦІ, А ЗГОДОМ ПІДУ ГЕТЬ. У МЕНЕ Є РЕАЛЬНАЯ ПОСАДА, ЯКА ЖОДНИМ ЧИНОМ НЕ ЗАВАЖАЄ МЕНІ ПРАЦЮВАТИ”

- Найближчим часом, цілком можливо, що буде ставитися на голосування і питання вашого призначення на посаду міністра.

-Ну, побачимо. Перш за все я би хотіла, щоб були ухвалені законопроекти. Як буде підтримка від Верховної Ради щодо цих законопроектів, то я би передбачала, що буде тоді і підтримка мого призначення. Бо це робота моєї команди. Ви знаєте, що міністри Стець і Кутовий подали у відставку. І потрібне буде голосування за нових людей на їхні посади. Можливо, Рада голосуватиме одразу за три призначення.

- Взагалі, з боку ситуація у МОЗ видається дуже неоднозначною. В країні проводиться наймасштабніша за часи незалежності реформа, а відомство не має реального міністра… Вас це не дивує як очільника?

- Це мене жодним чином не обмежує. Ми можемо втілювати зміни. Моя посада виконуючого обов’язки не заважає мені працювати.

- Але, погодьтеся, сприймається дивно. З точки зору преси чи суспільства. У нас було багато виконуючих обов’язків. І де вони всі, і де їхня відповідальність?

- В будь-якому випадку я маю призначення. Я є за посадою першим заступником міністра. Я не прийшла з вулиці і мене поставили в.о, а згодом я піду геть. Я призначена на існуючу посаду. Зараз я переживаю лише за закони. Це найважливіше і для мене, і для команди. А своє призначення я сприйматиму радо, з великою честю. Бо це велика честь отримати такі повноваження і довіру уряду і парламенту, і народу України.

- Тоді перейдемо до реформи. З даних МОЗ випливає, що медпрактики, які обслуговують 2000 і більше пацієнтів, матимуть оплату праці для персоналу від 25 тис. грн. Але у нас є ФАПи і амбулаторії, які фізично не можуть обслуговувати таку кількість людей, тому, що їх там просто немає. Яким чином буде вирішуватися це питання?

- Буде тенденція до об’єднання їх під одну практику. Якщо в селах, в Карпатах є чотири ФАПи і в кожному по 300 людей, то їх ми будемо об’єднувати під одним лікарем. Лікар буде відвідувати села по черзі, а також оплачувати ФАПам за опіку над пацієнтами, коли його там не буде на місці.

- Але тоді постає питання доступності медобслуговування постійно і для всіх. Бо ж кілометраж від села до села може бути чималий.

-Але ви розумієте, як вони зараз отримують медичне обслуговання?

- Зараз розвалена система. А ми говоримо про реформу.

-Люди думають, що нібито щось може погіршитись. Але ми міняємо систему. Погіршитися ситуація не може.

- Немає куди?

-Нема. Нема! Ми - дно.

- А якщо це дно подвійне?

- Ні, другого дна немає. В селах, де є 60 людей і один ФАП, цей ФАП і залишиться. Він нікуди не зникне і буде оплачений в повному обсязі. Навпаки, ми працюємо над тим, щоб підвищити кваліфікацію працівників і давати їм краще обладнання. Крім того Президент говорив зараз про впровадження системи телемедицини. І тоді люди матимуть доступ до лікарів, і зможуть з ними спілкуватися. Для цього лише потрібен буде Інтернет.
Зміна моделі фінансування - це засіб змінити систему загалом, покращити здоров’я українців. Ми хочемо більше сконцентруватись на первинній ланці, посилити превентативну медицину, профілактику.

Первинна та екстрена допомога — це близько 80% всіх звернень до медичних закладів і їх покриватиме держава.

УЛЯНА СУПРУН1

“ШВИДКА ДОПОМОГА - ЦЕ НЕ ТАКСІ”

- До речі, про екстрену допомогу. В планах МОЗ і реформа швидкої. Відтепер функція парамедиків, котрі працюватимуть у ній, буде просто довезти хворого живим до лікарні?

-Ні. Їхня задача буде - доїхати швидко до хворого. Врятувати життя, не дати людині померти на місці і довезти в лікарню, до лікарів і до необхідного обладнання. Парамедики роблять 75% того, що може робити лікар. Це спеціалісти у невідкладних станах. В Україні люди звикли викликати так звану швидку допомогу. Вона їде півгодини і викликають її, коли у дитини температура. Це не робота швидкої - це робота первинної ланки. Швидка перетворилася у нас на мобільну амбулаторію. Якби у нас були, як в США emergency rooms, туди можна було б звернутися з цією проблемою. І це є частина реформи. Швидка допомога - це не таксі. А лікарня не має зачиняти двері о 18.00. Екстренне відділення має працювати 24/7. Зараз цього не існує. Така система працює у Польщі, в Чехії...

- Можливо, ви поясните, чому Україна має йти чужим шляхом - Польщі чи будь кого іншого, - а не адаптувати систему до наших реалій?

-Півтора року працювала група експертів. Вона аналізувала наші реалії, наявну інфраструктуру, економічні спроможності і також традиції. І обирала для України модель медицини з-поміж існуючих у світі. Навіщо нам винаходити колесо, якщо колесо працює? Зараз у нас колесо квадратне (крутить в руках смартфон, зображуючи з нього “колесо”). Невже ми будемо їхати на такому, просто тому що ми українці? Група складалася із українських, міжнародних експертів, лікарів, фінансові експерти. Запропонували саме таку модель. Україна не може піти від того, що ми маємо, скажімо, на приватну страховку.

- Чому?

- Бо в нас немає підприємства-страховика, котре б впоралося з тим, щоб застрахувати цілу країну. До того ж за цю страховку потрібно платити. Люди до цього не готові. Отже ми створюємо державну страховку, яка буде оплачувати медичні послуги, яка буде розпорядником коштів, котрі вже є на казначействі. Коли реформа запрацює, зміниться система адміністрування в лікарнях. Вони почнуть працювати як бізнес. Вони оптимізуватимуть кількість лікарів і пацієнтів. Лікарі працюватимуть за протоколами, і ми не будемо оплачувати непотрібні медичні послуги.

- Що ж ми все-таки будемо лікувати за протоколами: хворобу чи людину? Люди різні і, відповідно, різний перебіг хвороб… а протоколи стандартизовані.

- Ці клінічні настанови починаються з розмови з пацієнтом. І отримання персоніфікованої інформації. Це алгоритм дій, запитань, які потрібно задати.
Ми дивимося на людину. Ми обираємо дози ліків і необхідні маніпуляції. Це не хліб, який печуть за одною і тією ж рецептурою. Це мистецтво лікаря, яке вимагає хорошої освіти і тривалої практики.

- Пані Уляно, ви вже озвучили думку про те, що українська медицина - це дно. Але якщо піти в поліклініку, може скластися враження, що міністерство просто спокійно за цим дном спостерігає, правда?

- Як ви можете так казати? В лікарнях ми скасували 33-й наказ, щоб лікарні почали міняти свій штатний розклад. Є нова методологія, нові професії в реабілітації. Завершується обговорення нової стратегії психічного здоров’я і психіатрична допомога в Україні буде мінятися. Самі лікарні будуть мінятися, коли завершиться робота над госпітальними округами. Спершу ми подали правила, як регіони мають визначати свої госпітальні округи. Госпітальні ради на місцях мають визначити, які лікарні матимуть яку функцію, а які заклади потрібно перепрофілювати. Далі ми інвестуватимемо в обладнання і підвищення статусу кадрів в медзакладах. Це все робиться поступово. Неможливо змінити систему, яку розвалювали 26 років за один день…

Великим кроком вперед є ухвалений у квітні закон 2309а-д. Це дозволяє лікарням перетворитися на некомерційні підприємства. Вони і надалі є майном міста або району, але всередині можуть по-іншому адмініструватися. Це дозволить лікарням удосконалювати адміністрування, і це звільняє наших медпрацівники від державної тарифної сітки. Лікар - людина, яка тримає здоров’я та життя пацієнтів, він має отримувати гідну оплату праці.

-Хотілося б згадати програму “Доступні ліки”, яка працює не зовсім ідеально. Ліків не вистачає, а пацієнти, фактично, обмежені в тому, щоб купувати ліки в будь-якій аптеці. Чи отримають свободу пацієнти?

- Так, в нових законопроектах ми звільняємо людей від прив’язки до прописки. Після створення Національної служби здоров’я місце розташування аптек і лікарень втратить значення, бо всі рецепти йтимуть через цю службу.

- Як вирішити питання щодо забезпечення аптек “доступними ліками”, щоб пацієнти не отримували у віконечку відповідь “вибачте, препарат закінчився”?

- Це питання має вирішуватися на рівні дистриб’юторів та аптек. Аптеки повинні замовляти більше ліків. А дистриб’ютори мають купувати ці ліки у виробника. Поки що дистиб’ютори - єдині,хто незадоволений програмою. Вони легко саботують програму, оскільки вони не отримують великих націнок у цій програмі. Але на них буде тиск від аптек і від виробників, які можуть почати працювати напряму, і дистриб’ютори взагалі втратять свій заробіток. Загалом за 2 місяці на 62% більше пацієнтів змогли отримати ліків, ніж минулого року, безкоштовно або з незначною доплатою. Це великий крок вперед. У червні будемо збирати додаткові заявки від виробників, які хочуть і можуть зайти по цінах у програму, аби був ширший вибір для пацієнтів.

- Наостанок хочу поставити вам особисте запитання: ваша кар’єра в США складалася цілком непогано, тож в чому була ваша мотивація, щоб їхати в Україну і кидати успішну клініку на Манхеттені?

-Це було особисте і не пов’язане з моєю лікарською практикою питання.

- Якою була ваша мотивація?

-Ми з чоловіком давно хотіли жити в Україні і в 2013 році ми прийняли це рішення. Ми хотіли займатися підтримкою українського кіно і видавництва книг. Але тоді почався Майдан. І вийшло те, що вийшло...

Марина Рибіна

 

Метки: медицинская реформа, Ульяна Супрун
Loading...
Loading...