125 РОКІВ ІЗ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АННИ АХМАТОВОЇ

АннаІнформація про українське походження поетеси зазвичай обмежується згадками її дівочого прізвища Горенко та місця народження — Одеси.

Однак рід Анни Ахматової по материнській лінії теж має безпосередній стосунок до України. Зокрема дід видатної поетеси Еразм Стогов володів великим маєтком на Поділлі. Саме тут виросла, вийшла заміж і закінчила свою земну дорогу мама майстрині поетичного слова.

Крім того, юна Аня Горенко не раз гостювала в помісті своєї рідної тітки, що жила у Слобідці Шелехівській нині Деражнянського району Хмельниччини. Тут діє музей Ахматової.

Ще тісніший зв’язок поетеси з Києвом, де вона не лише закінчила гімназію, а й навчалася на Вищих жіночих курсах, повінчалася з поетом Миколою Гумільовим та написала більшість поезій, що ввійшли до її першої збірки «Вечер», яка одразу прославила авторку. Навіть після переїзду молодого подружжя до Петербурга Ахматова аж до 1915 року регулярно бувала у місті над Дніпром.

На жаль, багато хто вважає Анну Ахматову майстром лише любовної лірики. Тим більше, що саме такий погляд цілеспрямовано нав’язують численні дослідження і публікації, присвячені закоханостям поетеси, її одруженням тощо. Звісно, за бажання навіть біографію Пушкіна можна звести до історії його альковних пригод, хоч кожному зрозуміло: докладне вивчення особистого життя — лише засіб, а не мета пізнання творчості видатних митців. Тим більше у випадку з Анною Ахматовою, чия доля — приклад того, як залишатись вільним у країні невільників, через що поетесу переслідували за життя і продовжують обпльовувати донині.

Парадоксально, однак сумнівна слава «мораліста», який назвав геніальну поетесу «блудницею» і «монашкою» в одній особі, належить горезвісному Жданову, який навіть у блокадному Ленінграді обжирався тістечками з кремом, тим часом як тисячі ленінградців гинули від голоду. Натомість як збереглися свідчення, що відправлена в евакуацію Анна Ахматова навіть кілька подарованих їй шматочків цукру віддала сусідській п’ятирічній дівчинці, згодом заявивши спантеличеним очевидцям її нерозважливого вчинку: «Я ще не збожеволіла, щоб у такий час самій їсти цукор».

Тим, хто вважає поетесу лише тонким ліриком, не зрозуміти, через що цій скромно вдягненій тендітній жінці зазвичай без житла і засобів до існування аж двічі рішеннями вищої радянської влади забороняли творити. Причому широко відома постанова ЦК ВКП(б) від 14 серпня 1946 року «Про журнали «Звезда» і «Ленинград» була вже другою у житті Ахматової, а перша — «Про політику партії в галузі художньої літератури» — вийшла ще у 1925 році. Втім, до цього, у 1921 році, стратили її вже колишнього чоловіка Миколу Гумільова, а в жовтні 1935 року арештували її єдиного сина Льва Гумільова та мистецтвознавця Миколу Пуніна, з яким поетеса розлучилась за кілька років до цього. Тільки завдяки сприянню впливових друзів Ахматовій цього разу ще пощастило врятувати дорогих їй людей.

Лише коли в 1939 році намітився черговий похід радянських військ у Європу, у число «реабілітованих» митців потрапила «внутрішня емігрантка» Анна Ахматова, чию творчість пам’ятали і шанували на Заході. Втім, щоб поетеса краще цінувала «доброту» влади, її сина знову заарештували та засудили до смішних за сталінськими мірками 5 років таборів. Саме за довгі місяці стояння у чергах під тюремними мурами серед тисяч таких само жінок, чиїх близьких репресували, Анна Ахматова пообіцяє невідомій подрузі по нещастю описати весь цей жах, що постане у рядках її знаменитого «Реквієму».

Утім, перш ніж цей твір, що роками зберігався лише в пам’яті авторки та кількох найближчих друзів, ляже на папір, у сталінських таборах загине повторно заарештований Пунін, а вже втретє репресованого сина-фронтовика амністують аж у 1956 році, коли звільнять фактично вже всіх без вини винуватих.

У СРСР поему «Реквієм» вперше надрукують лише в 1987 році, хоч навіть нині цей твір фактично намагаються викреслити з пам’яті та історії. Втім, значно підступнішими методами, ніж це робилося за радянських часів, коли 1968 року лише за цитування крамольної фрази «Если зажмут мой измученный рот, которым кричит стомильонный народ» весь наклад периферійного журналу «Байкал» вилучили з обігу, а в Москві з обов’язкового екземпляра у фондах Державної історичної бібліотеки безжально вирізали сторінки…

ukurier.gov.ua

Метки: Анна Ахматова, день рождения
Loading...
Loading...