Днепровский волонтер опубликовала рассказ бойца АТО, выжившего на Светлодарской дуге

"Волонтер из Днепра опубликовала рассказ бойца АТО, чудом выжившего в боях на Светлодарской дуге, и поделившегося пережитым в группе "Легион добра" в соцсети.

боец

“Дякую, Святий Миколай”: боєць АТО розповів, як вижив після “двох днів пекла” на Донбасі

Текст пропонується повністю.

Ранок …

Терміново тапік кричить: “Мирний, збирай групу і вали на первий організм  - там орки прорив роблять”. Беру трьох своїх плюс в нагрузку ще шість з роти висуваюсь, я  - резервна група. Сиджу, чекаю слухаю по рації контратаку Наших: “Шайтан пішов вперед, вже пройшов їхню СП”…. Натаптую доріжку в “Замку”, туди - назад. Мої сидять, теж рвуться – чекаємо наказу…

Під обід “Резерв на Вінницю зустрінетесь там з батальйонкою, і підете на зачистку їхніх окопів”. “Приняв!!!” -  кричу. Дорога перевіз весь особовий, каже зкб “там їх немає, треба зайняти їхню передову позицю і закріпитися”. Ну раз немає , можна пхнути на броні. наш десяток плюс п`ятірка батальйонки з Нашого крилатого братерства на беху і вперед… 800 метрів швидко пролетіли, 10 метрів до їхніх окопів, беха зупиняється… і тут настало пекло!!! Орк визирає з окопу і полосує броню чергою! 10 метрів!!! Десять довбаних метрів!!! І нікого! Жодного не зачіпив! Лечу з броні на землю, автомат не випустив , приземлився вдало – прямо на копчик, болі нема, адреналін всюди. Всі лягли і накривають окоп свинцем з латунню, зправа крик! Ванька Пірання! Під гусенецею бехи, лечу до нього, витягую, він кричить: “Братан, мене переїхало, не лишай мене!!!”. Тягну за розгрузку… синіє…. хтось кидає в окоп гранату. Зліва, по стежці, спостерігаю три організма, випльовую туди десяток куль, пацани приєднуються, двоє по черзі падають, третій уходить…. поряд на колінах з роти Кірюха, по очам бачу  - контужений… даю по потилиці, кричу “Помагай!”…. Ванька кричить ….. стає багряний… беха поїхала…. бачу на землі рацію, хапаю, кричу: “Купол Тополю, Купол Тополю! Потрібна термінова евакуація, як приняв?”, “Приняв Тополь, коробочка через три маленьких”. Тягну Івана….
- Ваня, не кидай мене, Мирний, не кидай!
    Не лишу братан, тримайся  - зараз тобі налбік вколю, потерпи, потерпи, братику….”. Підрулює беха, полива вогнем поле перед нами… До неї 20 метрів …. тягнемо…. “Вань, зараз буде дуже боляче  - потерпи, братику, потерпи Ванюх, Кірюха, тягни! Тягни ! ТЯГНИ!!!”…. Тягнемо, Ваня кричить….. над головою  - залізний дощ, чвіркає об броню, ось десантний відсік  - відкриваю, кричу :“Кірюха, в середину!”, подаю йому Піранню, він дивиться на мене з середини. Закриваю люк, кричу механу :“Пішов! Пішов!”. Повзком залажу в сепорський окоп, під ногами  - мертвий орк з розкроєним черепом, ніхто не звертає уваги  - ходять по ньому. Що поробиш  - війна... Кричу: “Робимо простріл посадки зліва”, зправа наші вроді взяли позицію Крест. “Тополь, Тополь, я Шайтан, вертаюся від орків -  не підстрельте”.
     - Приняв, Шайтан!
     Біжу на лівий фланг, під ногами  - другий сепор, теж розкроєна черепушка, мозги назовні, переступаю, кричу своїм: “Там наші зараз будуть йти – не стріляти!” “Шайтан, Шайтан, підходь, наші тебе чекають!” “Приняв, Тополь, до тебе метрів триста”… Вертаюсь на центр, там Макс стоїть і піхотинець, в Макса рука в крові… “Хлопці, вивезіть мене звідси”... Зараз, братанчик, тебе витягнуть, в піхотинця пробита права рука, дирка з палець, кричу – «Дайте транспорт, в мене два триста! Шайтан, Шайтан, де ти?”… Тиша, викликаю ще раз…. “Я Гонта, я Гонта, Шайтан  - двісті, лишився, підхожу до вас”.  Матом кричу, підходять, Кіндер Гонта і Драник, в Кіндера пробита нога, під`їжджає беха, грузимо поранених, жарко, як в пеклі…. Коректую по рації арту, відстрелюємось в ліс, в окопах 10 чоловік, викликаю по рації підмогу…. Поки нема чекайте, накриває арта, половина контужені, кричу  - дайте евакуацію, ми тут довго не протримаємось! “Мінус,   зараз вам підвезуть БК”. В Антона зламана рука, Колясік прочісує ПКМом посадку і поле перед нами, бойовий метр, ще один поранений, контузило вже тупо всіх, третя година бою…..

Викликаю по рації беху, приїжджають, привозять БК, гружу Монгола і другого пораненого, сідаю з ними, попутно кричу: “Колясік я з слідуючою ходкою вернусь”, в десанті поїхали, на РОПі находжу старшого, лейтенант де подкрепа? Потрібен АГС люди ночніки і теплаки – по темноті не витягнемо…. нема…. матюкаюсь, “Якшо не буде подкрепи я Своїх виведу і по*уй на ту позицію”, “Поясни це в штабі!”, набираю, підімає НШ, товариш полковник дайте підмогу, та їдуть вже до вас їдуть…. хвилин 15 підтягується 25-тка, старший якийсь Чорний. Їдемо назад на позицію. Колька і разведоси реально радуються – “Шо, скотиняки, думали, я спетляв?” посміхаються, кажуть шо нє) навіть не думали такого, брешуть певне….

Ніч…..

Нас далі криють артою, шістьох з групи що залишились згуртував в бліндажі, поставив Коляна на ПКМ, будемо його по черзі міняти, Чорний бігає й кричить шоб я виставив своїх в окопи, кажу “В тебе людей вистачає мої хай поки відпочинуть”, шось бубнить типу як ви авторитети задовбали, кричу з бліндажа шо він резиновий виріб …Починають боліти ребра і копчик, нестерпно, голова розколюється, все – адреналін вийшов, виходимо по черзі на окоп поряд перестрілюємося з сепорами, лежу, встати не можу, в 12 ночі приїжджає беха з БК пацани кажуть шоб я їхав, посилаю культурно... Забирають 200-х сепорів, 4 організма. Гонта сидить, чуть не плаче, Шайтана неможливо забрати, під ранок починають крити з автоматів, чути підібралися метрів на 250-300, потім накривають ствольняками 122…. Чути тільки коли вже прилетіло. Колю налбуфін – біль стихає, але починає рубати, наркота чи шо, через сім годин аж відпустило, попутно прибиваю озноб ібупрофеном. Дзвоню замкомроти – нас поки не будуть міняти….

Ранок другий….»

Метки: война, Светлодарская дуга
Loading...
Loading...